* Чому у книгах із догматичного богослов’я не говориться про богослужіння, чи про молитву?
Тому, що перше належить до літургіки, а друге – до аскетики.

 * Що існує між догматами і молитовно-літургійним життям Церкви?
Тісний і прямий зв’язок.

 * Чим повинна бути справжня православна догматика?
Систематизацією догматичних ідей богослужіння.

 * На чому заснована догматика?

На Літургії.

 * Звідки постали всі визначення стосовно віри?

З молитовного досвіду Церкви.

 * Як про це писав протоієрей Георгій Флоровський?
“Християнство є літургійною релігією, – Церква є перш за все богослужбовою спільнотою. Богослужіння по-перше, вчення і дисципліна – по-друге”.

 * З чого виросла Церква?
Не з догматичних формулювань і навіть не зі Святого Письма, а з Літургії.

 * Чого не було у перші роки після Воскресення Христового?
Жодного Євангелія, не було сформульовано жодного догмату, жодного дисциплінарного правила.

 * Що було?
Була Літургія.

 * Що вона робила?
Об’єднувала послідовників Христа в Церкву – Його містичне тіло.

 * Де оживають догмати?

У православному богослужінні.

 * Чого набувають?

Літургійної плоті.

 * Яку стихиру можна взяти за приклад?
На свято П’ятидесятниці: “Прийдіть, люди, триіпостасному Божеству поклонімося, Синові в Отцеві зі Святим Духом: Отець бо безлітно (позачасово, вічно) породив Сина співприсносущного і співпрестольного, і Дух Святий був в Отцеві, що з Сином прославляється: єдина Сила, єдине Єство, єдине Божество. Йому ж, поклоняючись, всі промовляємо: Святий Боже, Святий Кріпкий, Яким Отця пізнали і Дух Святий прийшов у світ, Святий Безсмертний, Утішетельний Душе, що від Отця походиш і в Сині почиваєш, Троїце Святая, слава Тобі”.

 * Які догмати викладені у цьому піснеспіві?

Про триіпостасність Бога, про предвічне народження Сина, про рівність, єдиносущність і божественність Отця, Сина і Святого Духа, про створення світу Отцем через Сина за сприяння Духа, про пришестя Святого Духа у світ через Сина, про сходження Духа від Отця і “почивання” в Сині.

 * Якими словами оспівується Божа Мати?

“Хто Тебе не ублажить Пресвятая Діво, хто не оспіває Твоє пречисте Різдво? Син бо Єдинородний, що одвічно від Отця розсіяв, Той самий від Тебе, Чистої, невимовно воплотився, за природою бувши Богом, Він заради нас за природою Людиною став; не на дві особи поділяється, а з двох незлитих природах Він пізнається. Його ж моли, Чистая, Всеблаженная, спастися душам нашим”.

 * Що тут окреслено?
Вся православна христологія: позачасове народження Сина від Отця, втілення Христа від Діви, повнота Божественної і людської природ у Христі, неподільність особистості Христа, не злитність двох природ.

 * Чим стають, для нас, догмати у православному богослужінні?
Частиною нашого молитовного досвіду.

 * Як вони нами переживаються?
Реально і екзистенціально.

 * В чому полягає життя душі?
В приналежності до того надприродного життя, про яке догмати говорять абстрактно.

 * На якому основоположному принципі базується життя Православ’я?
“Закон молитви є законом віри”.

 * Чому Православна Церква прагне зберегти в недоторканності той богослужбовий чин, який сформувався у Візантії до 12-го століття?
Оскільки це пов’язане з незмінністю і стабільністю православної догматики.

 * А як – із службами новопрославленим святим?

Вони органічно вплітаються в те літургійне полотно, яке залишається незмінним з візантійської епохи.

 * Чим є богослужіння?
Щоденною духовною школою.

 * Чим може стати для нас кожна церковна служба?
Зустріччю і дотиком до Живого Бога.

 * При якій умові…?

Якщо молимося уважно й зосереджено, якщо молитва церкви стає нашою особистою молитвою.

 * А якщо слова богослужіння проходять повз нас?
В такому разі ніякої зустрічі не відбувається, і ми позбавляємося того плоду, який приносить участь у церковній службі.