* Як, про мовчання, говорить Господь Іісус Христос?

“Коли молишся, увійди до кімнати твоєї, помолися Отцеві твоєму, Який в тайні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть; не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, у чому ви маєте потребу, раніше за ваше прохання до Нього” (Мф. 6:6-8).

 * Чим є молитва?
Передусім спілкування, зустріч.

 * Чим є молитва, за словами Євагрія-монаха?
“Молитва – бесіда розуму з Богом”.

 * Чому Христос заповідує не багатословити в молитві?
Тому, що молитва народжується не зі слів, і вона не є лише сумою промовлених нами прохань.

 * Що потрібно, перше ніж промовити молитву?
Її почути.

 * Як народжується молитва?

В глибокій тиші, в зосередженому і благоговійному мовчанні.

 * Що – найважче і найбіль вирішальне в мистецтві молитви?
Досягти тиші.

 * Що є тиша?
Стан уважної пильності, очікування і передусім вслухування.

 * Чого  досягає ісихаст (безмовник)?

Внутрішнього спокою або тиші.

 * Що він слухає в своєму серці?
Голос молитви.

 * Що він розуміє?
Те, що цей голос – не його власний, а Іншого, що говорить всередині нього (єпископ Діоклійський Каліст).

 * Що пише про мовчання, і слова преподобний Ісаак Сирін?
“Мовчання є таїнством майбутнього віку, а слова є знаряддям цього світу”.

 * Для чого потрібен досвід безмовності?

Щоб навчитись молитись.

 * В чому – спокуса і обман нашого життя?
В тому, що ми завжди зайняті і завжди поспішаємо щось дуже важливе встигнути.

 Що нам здається?
Те, що ми втрачаємо час на молитву.

 * Що перевірено досвідом?
Те, що півгодини чи година, “витрачені” на молитву, ніколи не позначаються на перебігові звичайних справ таким катастрофічним чином, як це видається в ту мить, коли маємо намір помолитися.

 * Чого вчить людину звичка до молитви?
Швидко зосереджуватися, позбавляє неуважності, дисциплінірує розум.

 * Що є хворобою сучасної людини?
Відсутність смаку до усамітнення і мовчання.

 * Від чого всі нещастя людей, по-Паскалю?
“Від того, що вони не вміють  перебувати в спокої у власній кімнаті”.

 * Коли починається життя з Богом?
Тоді, коли слова і думки притихнуть, коли земні справи відійдуть на другий план і в душі людини звільниться місце, яке може заповнити Бог.

 * Яка повинна бути молитва?
Простою і небагатослівною.

 * Що робить багатослівність у молитві?
Розважає розум і наповнює його мріяннями.

 * А єдинослів’я?
Збирає його (розум).

 * Що врятувало розбійника?
Один вислів, сповнений віри.

 

* З якою специфічною проблемою зустрічаються люди у Руській Православній Церкві?

Малозрозумілості церковнослав’янської мови, вживаної в богослужінні.

 * Чому невдалими відбуваються спроби перейти на сучасну мову?
Візантійське богослужіння “не звучить” сучасною російською мовою.

 * Чого не враховують ті, хто закликає до реформи?

Того, що будь-яка мова не є просто сумою слів, які можна замінити на інші, зрозуміліші: мова виражає певну реальність, яка за нею стоїть, і залучає до цієї реальності.

 * Де не вживається мова поезії?

В інших мовних стилях.

 * В чому – не вина поезії?
В тому, якщо людина не сприймає або не розуміє вірші.

 * Якій відсутній дар у людини, що не розуміє віршів?
Поетичного сприйняття.

 * В чому полягає завдання?
Не в тому, щоб пристосувати мову до можливостей читача, переказавши вірші прозою, а втому, щоб навчити читача сприйняти справжню поезію.

 * Чим є мова візантійської літургічної поезії?
Особливою стихією.

 * Що потрібно від людини, непричетної до Церкви, щоб зрозуміти візантійський пісне спів перекладений російською мовою?
Великі зусилля.

 * Який можна навести  приклад?
З пісне співів служби П’ятидесятниці: “Божественным покровен медленноязычный мраком, извитийствова богописанный закон, тину бо оттряс очессе умнаго, видит Сущаго…”

Російський переклад: “Медленноречивый, будучи покрыт священным мраком, возвестил богописанный закон, ибо, оттрясши нечистоту от умственного глаза, он видит Сущего”.

 * Чому для слухача, мало знайомого з біблійною історією і символікою, обидва тексти будуть однаково незрозумілими?
Тому, що він не здогадається, що мова йде про Мойсея і його сходження в Божественний морок на вершину гори Синайської.

 * Хто зрозуміє слов’янський текст?
Той, хто знає Біблію.

 * Якою не булла церковнослов’янська мова, навіть в епоху святих Кирила і Мефодія?
Повністю зрозумілою.

 * Що означало б, відмовитися від цієї мови?
Все одно, що відмовитись від стародавніх ікон, замінивши їх “зрозумілішим” живописом, відмовитися від хорового співу, замінивши його грою на музичних інструментах.

 * До чого приведе замінювання її мовою повсякденності?

Неминуче понизить духовний рівень і тим заподіє чималий збиток.

 * Чим пояснюється “незрозумілість” церковнослав’янської мови?

Не стільки властивостями сааме цієї мови, скільки непідготовленістю людей, позбавлених впродовж багатьох років можливості серьозно і глибоко вивчати богослужіння.

 * Чим відрізняється церковнослов’янська мова від російської?
Деякими граматичними формами, семантикою окремих слів і словополучень, особливостями синтаксису, який у слов’янській мові найчастіше копіює грецький синтаксис, і невеликою кількістю слів (декілька десятків), відсутніх у сучасній російській мові.

 * Які слова можна замінити?
“Любы” на “любов”, “живот” на життя”.

* Чому у книгах із догматичного богослов’я не говориться про богослужіння, чи про молитву?
Тому, що перше належить до літургіки, а друге – до аскетики.

 * Що існує між догматами і молитовно-літургійним життям Церкви?
Тісний і прямий зв’язок.

 * Чим повинна бути справжня православна догматика?
Систематизацією догматичних ідей богослужіння.

 * На чому заснована догматика?

На Літургії.

 * Звідки постали всі визначення стосовно віри?

З молитовного досвіду Церкви.

 * Як про це писав протоієрей Георгій Флоровський?
“Християнство є літургійною релігією, – Церква є перш за все богослужбовою спільнотою. Богослужіння по-перше, вчення і дисципліна – по-друге”.

 * З чого виросла Церква?
Не з догматичних формулювань і навіть не зі Святого Письма, а з Літургії.

 * Чого не було у перші роки після Воскресення Христового?
Жодного Євангелія, не було сформульовано жодного догмату, жодного дисциплінарного правила.

 * Що було?
Була Літургія.

 * Що вона робила?
Об’єднувала послідовників Христа в Церкву – Його містичне тіло.

 * Де оживають догмати?

У православному богослужінні.

 * Чого набувають?

Літургійної плоті.

 * Яку стихиру можна взяти за приклад?
На свято П’ятидесятниці: “Прийдіть, люди, триіпостасному Божеству поклонімося, Синові в Отцеві зі Святим Духом: Отець бо безлітно (позачасово, вічно) породив Сина співприсносущного і співпрестольного, і Дух Святий був в Отцеві, що з Сином прославляється: єдина Сила, єдине Єство, єдине Божество. Йому ж, поклоняючись, всі промовляємо: Святий Боже, Святий Кріпкий, Яким Отця пізнали і Дух Святий прийшов у світ, Святий Безсмертний, Утішетельний Душе, що від Отця походиш і в Сині почиваєш, Троїце Святая, слава Тобі”.

 * Які догмати викладені у цьому піснеспіві?

Про триіпостасність Бога, про предвічне народження Сина, про рівність, єдиносущність і божественність Отця, Сина і Святого Духа, про створення світу Отцем через Сина за сприяння Духа, про пришестя Святого Духа у світ через Сина, про сходження Духа від Отця і “почивання” в Сині.

 * Якими словами оспівується Божа Мати?

“Хто Тебе не ублажить Пресвятая Діво, хто не оспіває Твоє пречисте Різдво? Син бо Єдинородний, що одвічно від Отця розсіяв, Той самий від Тебе, Чистої, невимовно воплотився, за природою бувши Богом, Він заради нас за природою Людиною став; не на дві особи поділяється, а з двох незлитих природах Він пізнається. Його ж моли, Чистая, Всеблаженная, спастися душам нашим”.

 * Що тут окреслено?
Вся православна христологія: позачасове народження Сина від Отця, втілення Христа від Діви, повнота Божественної і людської природ у Христі, неподільність особистості Христа, не злитність двох природ.

 * Чим стають, для нас, догмати у православному богослужінні?
Частиною нашого молитовного досвіду.

 * Як вони нами переживаються?
Реально і екзистенціально.

 * В чому полягає життя душі?
В приналежності до того надприродного життя, про яке догмати говорять абстрактно.

 * На якому основоположному принципі базується життя Православ’я?
“Закон молитви є законом віри”.

 * Чому Православна Церква прагне зберегти в недоторканності той богослужбовий чин, який сформувався у Візантії до 12-го століття?
Оскільки це пов’язане з незмінністю і стабільністю православної догматики.

 * А як – із службами новопрославленим святим?

Вони органічно вплітаються в те літургійне полотно, яке залишається незмінним з візантійської епохи.

 * Чим є богослужіння?
Щоденною духовною школою.

 * Чим може стати для нас кожна церковна служба?
Зустріччю і дотиком до Живого Бога.

 * При якій умові…?

Якщо молимося уважно й зосереджено, якщо молитва церкви стає нашою особистою молитвою.

 * А якщо слова богослужіння проходять повз нас?
В такому разі ніякої зустрічі не відбувається, і ми позбавляємося того плоду, який приносить участь у церковній службі.