* Якою була створена людина?
З легким, чистим, нетлінним і безсмертним тілом.
* Коли тіло стало матеріальним, тлінним і смертним?
Після гріхопадіння.
* Як про це говорить святитель Григорій Богослов?
Людина “зодяглася в шкіряни ризи – важку плоть і стала трупоносцем”.
* В чому укорінені причини всіх хвороб людини?
В загальній її гріховності, – гріх увійшов в її природу, наче диявольська отрута, що осквернила і отруїла її.
* Чого лікарі не можуть вилікувати?
Тління.
* Хто – винуватець всіх душевних ітілесних хвороб?
Диявол.
* Як Господь сказав про скорчену жінку?
Її “зв’язав сатана” (Лк. 13:16).
* Як говорить про таїнство Єлеосвячення апостол Яків?
“Чи хворий хто з вас, нехай призве пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його єлеєм в ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужного, і підведе його Господь, і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому” (Іак. 5:14-15).
* Чо́му тут приписується цілюща властивість?
Не єлею, а “молитві віри”, що звершується пресвітерами.
* Після чого звершується це таїнство?
Після Сповіді і Причастя.
* Яка є неслушна думка, під час здійснення Єлеосвячення?
Ніби, при здійсненні цього таїнства, прощаються забуті гріхи, тобто не сказані на сповіді.
* Що буває, унаслідок такого спотвореного розуміння Єлеосвячення?
Те, що таїнство приймають цілком здорові люди, сподіваючись отримати прощення забутих (а, буває, й прихованих на сповіді) гріхів.
* Що, у цьому випадку, втрачають всякий сенс?
Молитви за знесиленого всякий сенс.
* Який погляд, на це таїнство, у Римо-Католицькій Церкві?
Воно – “останнє помазання, тобто, перед смертю.
* Яка причина виникнення такого погляду?
Та обставина, що Єлеосвячення не гарантує зцілення.
* В чому полягає справжнє зцілення людини?
У зміні, справжній переміні її сприйняття хвороби, страждань і самої смерті.
* Яка – мета таїнства?
“У зміні самого розуміння, власне прийняття страждань, і хвороби, в прийняття їх як дару страждань Христових, перетворених Ним на перемогу” (протопресвітер Олександр Шмеман).
* Що можна сказати у цьомк сенсі?
Те, що Єлеосвячення долучає хворого до страждань Христових, робить саму хворобу спаситель ним і цілющим засобом від духовної смерті.
* Чого Бог завжди прагне?
Обернути зло на добро.