* Чому жінки не можуть бути священиками?
Тому, що священство, одвічно, є служінням отцівства.

 * Ким не може бути жінка?
Батьком.

 * Хто знає про батьківство і материнство?
Дитина.

 * Що знає кожен християнин, що має духовного отця?
Відмінність духовного отцівства від будь-якого іншого служіння.

 * Що може втратити Церква, лишившись отцівства?

Свою цілісність і повноту, стаючи сім’єю без батька чи організмом без необхідних членів.

 * Що є показовим у цьому відношенні?
Ставлення християнства до шлюбу і його погляд на роль жінки у сім’ї.

 * Чим є християнська сім’я?

“Малою церквою”, яка створюється за взірцем Церкви Христової.

 * Хто є главою сім’ї?
Чоловік, а не дружина.

 * Чим є влада чоловіка?
Владою любові, так само, як влада Христа у Церкві.

 * Як про це написав апостол Павло?
“Як Церква підкоряється Христу, так і дружини (коріться) своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї… Кожен із вас нехай любить свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка” (Єф. 5:22-33).

 * Що означає – “нехай боїться”?
Побоювання образити чоловіка, знищити любов і одностайність у сім’ї.

 * А головування чоловіка?
Готовність любити до самопожертви, як Христос любить Церкву.

 * Що, крім любові, чоловік повинен виявляти до дружини?
Пошану: “Чоловіки, поводьтесь розсудливо з дружинами, виявляючи їм честь, як співспадкоємцям благодатного життя” (1 Пет. 3:7).

 * Що повинно бути в сім’ї і в Церкві?
Не нерівність, а гармонійне єднання за відмінності функцій.

 * Ким керує, в жіночому монастирі, ігуменя?
Не тільки черниці, а й священики, які служать в цьому монастирі.

 * Які існували люди в древніх монастирях?

Стариці – духовні провідниці.

 * Яке вони мали право?
Приймати сповідь у монахинь.

 * При якій умові жінка може здійснити таїнство Хрещення?
Коли людина при смерті, а поблизу немає священика.

* Якого випадку не знає Церква?
Щоб жінка служила Літургію.

 * Кого символізує священик, що звершує Євхаристію?
Христа – Бога, що став людиною-чоловіком.

 * Де це буває?
В протестантських общинах.

 * Чим жінки допомагають в Церкві?
Готують хліб для Євхаристії, читають і співають у храмі, нерідко керують хором.

* Хто міг бути священиком у Древньому Ізраїлі?
Особа, котра належала за народженням до коліна Левія.

 * А іншим?
Священство було недоступним.

 * Чого не могли зробити старозавітні жертви?
Позбавити людство від рабства гріха.

 * Для чого Христос приніс у жертву Самого Себе?
Щоб позбавити людство від рабства диявола.

 * Як про це написав апостол Павло?
“Освячені ми одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа… Він… принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога… Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються” (Євр. 10:10-14).

 * Ким став Христос одночасно?
І Священиком, і Жертвою.

 * Хто був старозавітним образом Христа?
Мелхиседек – священик “без батька, без матері, без роду, що не мав ні початку днів, ні кінця життя”  (Євр. 7:3).

 * Чим Христос скасував старозавітну церкву з її жертвами і левитським священством?
Тим, що віддав Своє Тіло на смерть і пролив кров за людей, подав у таїнстві Євхаристії це Тіло і цю Кров вірним під видом хліба і вина, заснував Свою Церкву, яка стала Новим Ізраїлем.

 * Як говорить апостол Петро про віруючих в Христа?
“І ви самі, мов живе каміння, вибудовуйте із себе дім духовний, священство святе, щоб приносити духовні жертви… Ви – рід обраний, царственне священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати добродіяння Того, Хто з пітьми покликав вас у дивовижне Своє світло; колись не народ, а нині народ Божий, колись непомилувані, а нині помилувані” (1 Петр. 2:5-10).

 * Хто є ієрархічне священство?
Особливі люди, вибрані для служіння Євхаристії і предстоятельства над народом.

 * Що означає “диякон”?
“Слуга”.

 * А “єпископ”?
“Відвідувач”, “хранитель”.

 * А “пресвітер”?
“Старший.”

 * Чим було служіння єпископів, пресвітерів і дияконів?
Служінням предстоятельства, учительства і духовного керівництва.

 * Що виконує, у людському тілі, кожен член?
Свою функцію.

 * А члени Церкви?
Різні служіння.

 * Як про це говорить апостол Павло?
“Дари різні, а Дух один і той же; і служіння різні, а Господь один і той же; і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх… І одних Бог поставив у Церкві по-перше апостолами, по-друге, пророками, по-третє вчителями” (1 Кор. 12:4-28).

 * Завдяки чому існує в Церкві ієрархічне священство?
Завдяки загальному царственному священству всіх християн.

 * При якому случаю священик втрачає свої священицькі права?

Якщо з певних причин відокремився або його було відокремлено від Церкви.

 * З чим пов’язано ієрархічне священство?
З народом Божим – і одне не може існувати без іншого.

 * Без кого община не може бути Церквою?
Без священика.

 * Без кого не може бути священик?
Без общини.

 * Що наочно показує чин Літургії?
Те, що предстоятель священнодіє від імені народу, і участь народу в служінні не є пасивною.

* Чим закарбовується кожен виголос священика?
Словом “амінь” (євр. “істинно”), яке промовляє народ.

 * Кого, у нашій богослужбовій практиці, наче уособлює?
Народ.

 * Чим супроводжується кожне благословення священика?

Благословенням народу.

 * Що чує священик, говорячи “Мир всім”?
“І духові твоєму”.

 * А на слова: “Благодать зі всіма вами”?
“І з духом твоїм”.

 * Що, у деяких випадках, просить священик в народу?
Благословення: “Благословіть, отці святії і браття, і простіть мені, грішному”.

 * Що народ відповідає?
“Бог нехай простить тебе”(чин полуночниці).

 * Як здійснювалось, у Древній Церкві, висвячення священика?
З відома народу.

 * Який виголос зберігається і досі, у чині рукопокладання?

“Аксіос” (грец. “достойний”), що виражає схвалення на посвячення.

 * Які ієрархічні ступені існують у Церкві?
Єпископи, священики і диякони.

 * Що очолюють єпископи?
Церковні області – єпархії, що складаються з певної кількості парафій.

 * А священики?
Окремі парафії – храми.

 * Чим займаються диякони?
Допомагають священикам і єпископам у звершенні Літургії.

 * Як вживаються, у Древній Церкві, терміни єпископ і пресвітер?
Як синоніми: “Для того я залишив тебе на Криті, – пише апостол Павло Титові, – щоб ти довершив недокінчене і поставив у містах пресвітерів, як я тобі наказував, коли хто непорочний, чоловік однієї дружини, дітей має вірних… Бо єпископ має бути бездоганним, як Божий управитель” (Тит. 1:5-7).

 * Чого не було за часів апостолів?
Відмінності між єпархією і парафією.

 * Що означає “помісна” Церква?
Церква цього місця.

 * У кому виникла необхідність, по мірі розвитку Церкви?
У старших пресвітерах, які б очолювали общини одного округу і володіли правом висвячувати пресвітерів для цих общин.

 * Як вказує священномученик Ігнатій Богоносець (2-й ст.) на епископів і на пресвітерів?
На таких , котрі є співслужителі, і пресвітери слухають єпископів: “Пресвітерство одностайне з єпископом, як струни в цитрі”.

 * Кому коряться пресвітері, підкоряючись єпископові?
Самому Христу в його особі.

 * Що означало розрив з єпископом?
Розрив із Церквою.

 * Що не впливає на дієвість таїнств?
Моральна недосконалість того чи іншого священнослужителя.

 * Хто звершує Таїнства?
Сам Христос.

 * Що говорить священик сповіднику у чині сповіді?
“Ось, Христос невидимо стоїть, приймаючи сповідь твою… я ж лише свідок, щоб свідчити перед Ним все, що ти скажеш”.

 * Що завжди було бідою і хворобою Церкви?
Моральна недосконалість кліриків, гріхи і пороки духовенства.

 * Що вони роблять?
Підважують авторитет Церкви в очах людей, знищують віру в Бога.

 * Як судять про Бога?
За Його служителями.

 * Чий образ носить священик?
Христа.

 * Що буває замість співчуття?
Байдужість.

 * А замість любові?
Неприязнь.

 * А замість моральної чистоти?
Розбещеність.

 * А замість чесності?
Лицемірство.

 * Що чекають від людини, на грудях якої хрест із зображенням Христа, розіп’ятого за людей?

 Такого ж співчуття і такої ж любові, як від Самого Христа.

 * Що говорить апостол Павло Тимофію, якого він висвятив у сан єпископа?
“Будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті” (1 Тим. 4:12).

* Як говорить про Церкву святитель Герман, патріарх Константинопольський?
“Церква – небо земне, де небесний Бог живе і діє”.

 * Що обіцяв Христос, при Своєму Вознесінні?
“Я з вами у всі дні до кінця віку” (Мф. 28:20).

* В що об’єднані Церква небесна і Церква земна?
В одне Христове тіло – єдине і неподільне.

 

                          Властивості Церкви

 * Які слова Нікейсько-Царгородського Символу визначають властивості Церкви як боголюдського організму?
“Вірую… в Єдину, Святу, Соборну й Апостольську Церкву”

 * Чому Церква – єдина?

Бо утворена за образом Святої Тройці.

 * Що Вона собою розкриває?
Таємницю сутності єдності при іпостасній відмінності.

 * З чого складається?
З безліч окремих особистостей-іпостасей.

 * Чим скріплена?
Єдністю віри і таїнств.

 * Як про це пише апостол Павло?
“Одне тіло й один дух… один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через всіх, і у всіх нас” (Еф. 4:4-6).

 * Як, про цю єдність, моливсь Ісус на Тайній вечері?
“Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми… Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім. Щоб були усі єдине: як Ти, Отче, у Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть у Нас єдине” (Ін. 17:11-21).

 * В чому відображена любов трьох Осіб Святої Троїці?
В єдності Церкви.

 * Як про це пише архієпископ Іларіон (Троїцький)?
“На землі немає єдності, з якою можна було б зрівняти єдність церковну; така єдність знайшлася тільки  на небі… Люди, що долучилися до Церкви і полюбили одне одного, схожі на трьох Осіб Пресвятої Тройці”.

 * Як про святість Церкви, говорить апостол Павло?
“Христос возлюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її… щоб поставити її перед Собою славною Церквою, що не має плями чи вади чи чогось подібного, а щоб була вона свята і непорочна” (Єф. 5:23-27).

 * Чим зумовлена святість Церкви?
Не тільки святістю Христа як її глава, але й святістю, до якої покликані всі її члени.

 * Як апостоли, у своїх посланнях, називають християн?
“Святими”.

 * Що вони мають на увазі?
Те, що святість не є недосяжним ідеалом, а нормою для членів Церкви.

 * Яких святих – дуже мало?

Що подолали гріх і пристрасті.

 * Які – більшість християн?
Грішники, які є членами Церкви не через досягнуту святість, а через своє прагнення до неї і покаяння.

 * В чому полягає завдання Церкви?
В тому, щоб освячувати їх і приводити до Бога.

 * Як говориться про християн?
Вони перебувають у вітчизні і в дорозі, тобто одночасно всередині Церкви і ще на шляху до неї.

 * Як говорить, про соборність Церкви, святитель Кирил Єрусалимський?
“Церква називається соборною тому, що в сукупності і без жодного опущення викладає все, що повинне входити до складу людського знання – догмати про видиме і невидиме, про небесне і земне…”

 * В чому полягає апостольство Церкви?
В тому, що вона заснована апостолами, зберігає вірність їх вченню, має преємство від них і продовжує їхнє служіння на землі.

 * Хто говорить про те, що Церква зведена “на основі апостолів і пророків”?
Апостол Павло (Єф. 2:20).

 * Що розуміється під апостольським преємством?
Безпреревний ланцюг руко положень (тобто посвячень у сан єпископа), що тягнеться від апостолів до сьогоднішніх єпископів.

 * А де преємство перервало?

Визнаються такими, що відпали від Церкви.

 * Яку місію апостолів продовжують єпископи на землі?

Служіння, проповіді, управляння існуючими церковними общинами і заснування нових общин.

 * Хто покликаний до місіонерського служіння?
Не тільки єпископи і священики, але і кожен член Церкви.

 * Чому місія, покладена Христом на апостолів та їхз наступників, наразі далека від завершення?
Тому, що існує на землі багато народів, яких майже не торкнулася проповідь Христа, величезні регіони, де євангельське слово ледве чутне.

 * Коли апостольська община остаточно усвідомила себе Церквою?
В момент П’ятидесятниці.

 * Якими словами кондак П’ятидесятниці розкриває смисл цієї події?
“Коли Ти, Всевишній, зійшов і мови змішав, то поділив між собою народи. Коли ж вогнені язики ти роздавав, то до з’єднання всх призвав, тому однодушно славимо Пресвятого Духа”.

 * Яке тут міститься нагадування?
Про вавилонське стовпотворіння, коли Бог, побачивши безумство людей, що зібралися будувати вежу до небес, зійшов і змішав їхні мови, щоб вони перестали розуміти один одного і припинили будівництво стовпа, який одно звалився б і поховав їх під своїми уламками (Бут. 11:1-9).

 * Де відновлюється зруйнована, з вини людей, єдність людського роду?
В Церкві, де немає відмінності за національною і мовними ознаками.

 * Яка тут дається “нова мова”?
Мова віри і молитви, одностайності й любові.

 * Хто може примирити усіх, покликати до єднання і злагоди?
Святий Дух, який є “Духом премудрості і розуму, Духом поради і кріпості, Духом відання і благочестя” (Іс. 11:2).

 

* Без чого немає християнства?
Без Церкви.

 * Що є Церква?
Христове Царство, куплене ціною Його крові.

 * Кого Він в Нього вводить?
Тих, кого вибрав Своїми дітьми і хто вибрав Його своїм Спасителем.

 * Що вважається початковим моментом існування Церкви, на землі?
Бесіда Ісуса Христа з учнями в Кесарії Филиповій, коли Петро від імені апостолів назвав Його Сином Божим, на що Спаситель відповів: “Блажений ти, сину Іонин, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а Отець Мій, сущий на небесах. І Я кажу тобі: ти Петро, і на цім камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її” (Мф. 16:17-18).

 * Що стає каменем, покладеним в основу Церкви Христової?
Сповідання Петра.

 * Хто є, у власному сенсі, наріжною основою Церкви?
Сам Христос.

 * Як говорить Петро про Христа, як про наріжний камінь Церкви?
“Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми викинутого, а Богом обраного, коштовного, і самі, мов живе каміння, споруджуйте із себе дім духовний, священство святе, щоб приносити духовні жертви, люб’язні Богові, через Ісуса Христа. Бо сказано в Писанні: ось, Я кладу в Сіоні камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Нього не осоромиться ” (1 Петро 2: 4-6).

 * Чим є віра в Христа?
Каменем, що стає фундаментом духовної споруди, ім’я якій – Церква.

 * Як про це говорить і апостол Павло?
“Отже, ви вже не чужі і не прибульці, а співгромадяни святим і свої Богові, утверджені на основі апостолів і пророків, маючи наріжним каменем самого Ісуса Христа, на якому вся будівля, складаючись злагоджено, зростає в святий храм у Господі, на якому і ви будуєтесь Духом на оселю Божу” (Єф,.2:19-22).

 * Що є християнська церква?
Зібрання покликаних Христом, що повірили в Нього і живуть Ним.

 * Що складають, зібрані разом, члени Церкви?

Єдине тіло, неподільний організм.

 * Як про це написав В. Солосйов?
“Людство, возз’єднане зі своїм божественним началом у Христі, є Церквою – живим тілом божественного Логоса, стіленого… у боголюдській основі Ісуса Христа. Це тіло Христове, що було спершу наче малий зачаток, у вигляді нечисленної общини перших християн, мало-помалу зростає і розвивається, щоб наприкінці віків обійняти собою все людство і всю природу в одному вселенському боголюдському організмі”.

 * Кому належить найменування Церкви тілом Христоавим?
Апостолові Павлу: “Всі ми одним духом хрестились в одне тіло, іудеї чи еллінни, раби чи вільні, і всі напоєні єдиним духом… І ви – тіло Христове, а нарізно – члени” (1 Кор. 12:13, 27).

 * Через що стаємо в Ньому одним тілом?
Через таїнства, особливо через причастя Тіла і Крові Христа в євхаристичному хлібі і вині.

 * Як про це написав апостола Павло?
“Один хліб, і ми всі – одн тіло, бо всі причащаємося від одного хліба” (1 Кор. 10:17).

 * При якій умові ми ближчі один до одного?
Чим ближче ми до Бога, чим повніша любов до Христа, тим сильніша любов до ближнього.

 * Якій народ був старозавітним прообразом Церкви?
Ізраїльський, вибраний Богом і відокремлений від інших народів.

 * Що служили ознаками приналежності до старого Ізраїлю?
Національність і обрізання.

 * А до нового Ізраїлю?

Віра в Христа і Хрещення.

 * Чим був старий Ізраїль?

Військом на чолі з Богом – Поводирем (зр. 1 Петр 5:1-2).

 * Що очікував старий Ізраїль, блукаючи пустелею?
Землі обітованої.

 * А новий Ізраїль?

Ходить землею обітованою в очікуванні Царства Небесного.

* Як названий Христос у Новому Завіті?
“Іскупленням”за гріхи людей (Мф. 20:28, 1 Кор. 1:30).

 * Що означає, на грецькій мові, “літросіс” – “іскуплення”?
“Викуп”, тобто сума грошей, сплата якої дає рабу звільнення, а засудженому до смерті – життя.

 * Від чого було потрібно викупити людину?
Від рабства гріха.

 * Як стверджував  Ориген, на питання: кому Христос заплатив цей викуп за людей?
“Син Божий вручив Свій дух в руки Отця, а душу віддав дияволу, як викуп за людей”.

 * Якими словами , за таке розуміння іскуплення, дорікав Оригена святитель Григорій Богослов?

“Якщо велика і преславна кров Бога, архієрея і жертви як ціна іскуплення віддана лукавому, то це так образливо! Розбійник отримує не тільки ціну викупу від Бога, але й самого Бога”.

 * Як трактує святитель Григорій Ніський іскуплення?
Як “обман” і “угоду з дияволом”: Христос, щоб викупити людей, пропонує йому Свою власну плоть, “заховавши” під нею Божество; диявол кидається на неї як на приманку, але ковтає разом з приманкою “гачок”, тобто Божество, і гине”.

 * Для чого диявол використав обман, в раю?
Щоб пошкодити єство.

 * Для чого справедливий і премудрий (Бог) скористався вимислом обману?
Для спасіння ушкодженого.

 * Чим, по Іоанну Златоусту, було “висміяне” пекло?

Воскресінням Христовим.

 * А на чому “спіймалося”?
На тому, що не помітило під видимою людиною невидимого Бога.

 * Як про це написано в Огласительному слові святителя Іоанна Златоустаго?
“Пекло зажурилося, зустрівши долу Тебе: зажурилося, бо знищене, зажурилося, бо осміяним було… Прийняло тіло – і торкнулося Бога, прийняло землю – і зустріло небо, прийняло що бачило,- і спіймалося на тому, чого не бачило”.

 * Як про це написано в одній з трьох коліно уклінних молитв, що читаються на свято П’ятидесятниці?
Христос “начало злобного і глибинного змія богомудрими лестощами (тобто обманом) уловив”.

 * Кому, згідно з іншим трактуванням, був заплачений викуп?
Не дияволу, оскільки він не має влади над людиною, а Богові Отцеві.

 * На що погодилися у Східній Церкві на соборі, що відбувся в 1157 році у Константинополі?
На те, що Христос приніс іскупительну жертву всій Святій Тройці, а не одному Отцеві: “Христос добровільно приніс Себе в жертву, приніс же Самого Себе як людину, і Сам прийняв жертву як Бог разом з Отцем і Духом… Боголюдина Слово… принесла спасительну жертву Отцеві, Самому Собі, як Богові, і Духові, Якими людина покликана з небуття до буття, Яких вона й образила, зневаживши заповідь, і з Якими відбулося примирення стражданнями Христа”.

 * Як читається в  священицькіймолитві, яка читається на Літургіях Іоанна Златоуста і Василія Великого про те, що Христос одночасно приносить і приймає жертву?
“Бо Ти єси Той, що приносив жертву і приносишся в жертву, Той, що приймаєш, і роздаєшся, Христе Боже наш”.

 * Що розуміють багато древньоцерковних авторів, під іскупленням?
Примирення людства з Богом і усиновлення Йому.

 * Як вони говорять про іскуплення?
Як про вияв любові Божої до людини.

 * Як про це говорить апостол Іоанн Богослов?
“Так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб кожен віруючий у Нього не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3:16).

 * Що є причиною хресної жертви Сина?
Не гнів Бога Отця, а Його любов.

 * Для чого Господь, зростаючи, проходив через кожен вік?

Щоб на кожному стані розвитку людини диявол був переможеним.

* Через що ще проходить Христос?
Не тільки через кожен вік, але й через усі можливі страждання аж до богозалишенності, яке є найвищим стражданням людської душі.

 * Що є кульмінацією Його голгофського страждання?
Крик: “Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?” Мф. 27:46).

 * В чому – таємниця цієї миті?
В тому, що Божество Христа ані на мить не розлучалося з людством – Бог не залишав Його, хоча Він як людина відчуває людську богозалишеність.

 * У якому стані Христос був після смерті?
“У гробі плоттю, у пеклі ж з душею, як Бог, у раю ж із розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописаний”.

 * Що означає – не будучи “описаним”?
Чимось обмеженим.

 * Що звершується у Христі?
Єднання Бога з людиною.

 * Що стає з людиною у Христі?
Оновлюється і відтворюється.

 * Для кого здійснений іскупительний подвиг Христа?
Не задля абстрактної “маси” людей, а заради кожної конкретної людини.

 * Як про це говорить преподобний Симеон Новий Богослов?

“Бог послав Сина Свого Єдинородного на землю для тебе і для твого спасіння, бо завбачливо знав про тебе і визначив бути тобі братом і спадкоємцем із Ним”.

 * Що отримує, у Христі, вся історія людини?
Виправдання, завершення і абсолютний сенс, разом з її гріхопадінням і вигнанням з раю.

 * Що перевершує усяке людське слово?
“Невимовні слова”, що чув апостол Павло на третьому небі.

 * Що – більше, аніж навіть саме створення людини?
Втілення Христа і Його іскупительний подвиг.

 * Що сталось з моменту боговтілення?
Історія наче починається наново: людина знову опиняється віч-на-віч із

Богом, таким же близьким,а, можливо,- іще ближче, аніж у перші хвилини існування людей.

 * Куди Христос вводить людину?
В “новий рай” –Церкву, де Він царює й людина царює разом із Ним.

 * На кого поширюється дія іскупительної жертви Христа?

На тих, хто повірили у Христа (“хто віруватиме і хреститься, спасенний буде” (Мк. 16:16), відповідає Євангельсьске слово.

 * Через що ми стаємо співспадкоємцями Царства Божого?
Через віру, Хрещення і життям в Церкві.

 * Що, при цьому, стає з людиною?
Звільняється від наслідків гріхопадіння, воскресає разом із Христом і долучається до життя вічного.

 * Що досягається у Христі?
Мета існування людини – долучення до Бога, єднання з Богом, обожнення.

 * Для чого Бог став людиною?
Щоб ми обо́жились.

 * Що зробила смертна смерть Христа?

Примирила і возз’єднала людину з Богом.