* Чим є Євхаристія Православної Церкви?
“Таїнством таїнств”. Вона – серцевина Церкви, її основа, фундамент, без якого немислиме існування Церкви.

 * Ким і де воно було звершене, на початку?
Христом, на Тайній Вечері.

 * Хто, про це, розповідає?
Чотири євангеліста та апостол Павло – (1 Кор. 11:23-26).

 * Чим була Тайна Вечеря, звершена Христом разом з учениками?
За зовнішнім ритуалом староєврейською пасхальною вечерею, на яку в Ізраїлі збиралися члени кожної сім’ї для споживання жертовного агнця.

 * Хто брав участь в Тайній Вечері?
Учні Христові – не родичі Його по плоті, а та сім’я, яка згодом виросте в Церкву.

 * Ким був Христос на Тайній Вечері?
Агнцем, що приносив Себе в жертву “як непорочного і чистого Агнця, призначеного ще раніше створення світу” для спасення людей (1 Пет. 1:19-20).

 * Що зробив Христос під час Вечері?
Перетворив хліб і вино на Своє Тіло і Кров, причастивши учнів, і заповідав їм звершувати це таїнство на спогад про Нього.

 * Що робили учні, після Його воскресіння?
Збиралися в перший день тижня – так званий “день сонця”, коли воскрес Христос, – “для переломлення хліба”.

 * Чим спочатку була Євхаристія?
Трапезою.

 * Чим вона супроводжувалася?

Читанням Писання, співом псалмів, проповіддю і молитвою.

 * Як довго тривала ця Вечеря?

До світанку.

 * Де, і як про це написано?
В Діяннях: “.. переломивши хліб та споживши, довго він (Павло) вів бесіду – аж до світанку” (Діян. 29:9, 11).

 * У кого зустрічається опис богослужіння Євхаристії?

Святого Іустина Філософа: “Після того, як омиється таким чином той, що увіровав 9тобто після Хрещення), ми ведемо його до так званих братів у загальне зібрання для того, щоб зі всією старанністю звершити загальні молитви як за себе, так і за просвітленого і за всіх інших, що повсюди перебувають… Після закінчення молитов ми вітаємо одне одного цілуванням. Потім до предстоятеля братій приноситься хліб і чаша води та вина: він, взявши це, возносить іменем Сина і Святого Духа хвалу Отцеві всього і так само звершує благодаріння… Весь присутній народ відповідає: Амінь”

… Після благодаріння предстоятеля і всього народу… диякони дають кожному з присутніх причаститися хлібом, над яким звершене благодаріння, і вином з

водою, і відносять до тих, що відсутні. Їжа ця називається у нас Євхаристією (благодарінням), і нікому іншому не дозволяється брати участь у ній, тільки тим, хто вірує в істину вчення нашого і омився омовінням на відпущення гріхів… Бо ми приймаємо це не так, як звичайний хліб чи звичайне пиття; а як Христос… воплотився і мав Плоть і Кров для спасіння нашого, так само їжа ця, над якою звершене благодаріння… є, як ми навчені, Плоттю і Кров’ю того Іісуса, що воплотився”

 * Як, в древній Церкві, була названа Євхаристія?
“Літургія” – “служіння”.

 * Де, і чиї використовувались Літургії, в древніх Церквах?
В Єрусалимській – апостола Іакова, в Олександрійській – апостола Марка, в Антиохійській – святих Василія Великого та Іоанна Златоустого, у вірмен – святителя Григорія, просвітителя Вірменії, у коптів – святих Кирила Олександрійського і Григорія Богослова, на Заході – святих Амвросія Медіоланського та Григорія Двоєслова.

 * Які Літургії залишаються до 12-го століття?
Василія Великого та Іоанна Златоустого.

 * Хто є єдиним істинним завершувачем Євхаристії?
Сам Христос.

 * Чим є Євхаристія?
Самою Тайною Вечерею, яка щодня відновляється Христом і неперервно, з тієї пасхальної ночі, коли Христос лежав за столом зі Своїми учнями, продовжується в Церкві.

 * Що  ще відновляється за кожною Літургією?
Голгофська жертва Христа: “Цар бо тих, що царюють, і Господь тих, що володарюють, приходить на заклання, щоб податися на споживання вірним” (з Літургії Великої Суботи).

 * Яке буває єднання, в Євхаристії, віруючого з Христом?
Не символічним і образним, а істинним, реальним і повноцінним.

 * Чим, входячи в тіло і душу людини, Господь її наповнює?
Своєю життєдайною присутністю і Божественною енергією.

 * Як про це пише преподобний Симеон Новий Богослов?
“Ти родич наш по плоті, а ми (Твої родичі) по Божеству Твоєму… Ти перебуваєш з нами раз і повіки, і робиш кожного помешканням і мешканцем у всіх… Кожен із нас окремо з Тобою, Спасителю, весь зі Всім, і Ти – з кожним окремо перебуваєш, Один з одним… І таким чином всі члени кожного з нас стануть членами Христовими… і ми разом станемо богами, перебуваючи з Богом”.

 * Який зв’язок видно в цих словах преподобного Симеона?
Між Причастям і обожненням.

 * А що підкреслюється?
Чуттєвий і тілесний характер єднання з Христом: наша плоть в Євхаристії отримує наче закваску нетління, стаючи обоженою, і коли вона помре і зітліє, ця закваска стане запорукою її майбутнього воскресіння.

 * Чого немає поза Євхористією?
Ні спасіння, ні обожнення, ні істинного життя, ні воскресіння у вічності:

“Якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і пити Крові Його, то не матиме життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день” (Ін. 6:53-54).

 * Чим визначається готовність до причастя?
Чистотою совісті, відсутністю ворожнечі проти ближніх, чи образи на когось, миром по відношенню до всіх людей.

 * Що не заважає християнинові сприймати Євхаристію як свято і радість?
Скорбота від усвідомлення власної гріховності.

 * Чим є Євхаристія за своєю природою?
Урочистою Подякою, основний настрій якої х хвала Богові.

 * Чому не звершується Літургія в будні Великого посту?
Тому, що не відповідає скорботному настрою, цих днів, тріумфальний характер євхаристичних молитов.

 * Як потрібно  приступати до Євхарстії?
З покаянням і водночас з радістю – з покаянням від усвідомлення своєї недостойності і радістю від того, що Господь в Євхаристії очищає, освячує і обожує людину, робить її гідною, незважаючи на негідність.

 * Що стає з причасником?
Перероджується зі старої людини в нову, звільняючись від тягаря гріхів і просвітлюється Божественним світлом.