* Як названий Христос у Новому Завіті?
“Іскупленням”за гріхи людей (Мф. 20:28, 1 Кор. 1:30).

 * Що означає, на грецькій мові, “літросіс” – “іскуплення”?
“Викуп”, тобто сума грошей, сплата якої дає рабу звільнення, а засудженому до смерті – життя.

 * Від чого було потрібно викупити людину?
Від рабства гріха.

 * Як стверджував  Ориген, на питання: кому Христос заплатив цей викуп за людей?
“Син Божий вручив Свій дух в руки Отця, а душу віддав дияволу, як викуп за людей”.

 * Якими словами , за таке розуміння іскуплення, дорікав Оригена святитель Григорій Богослов?

“Якщо велика і преславна кров Бога, архієрея і жертви як ціна іскуплення віддана лукавому, то це так образливо! Розбійник отримує не тільки ціну викупу від Бога, але й самого Бога”.

 * Як трактує святитель Григорій Ніський іскуплення?
Як “обман” і “угоду з дияволом”: Христос, щоб викупити людей, пропонує йому Свою власну плоть, “заховавши” під нею Божество; диявол кидається на неї як на приманку, але ковтає разом з приманкою “гачок”, тобто Божество, і гине”.

 * Для чого диявол використав обман, в раю?
Щоб пошкодити єство.

 * Для чого справедливий і премудрий (Бог) скористався вимислом обману?
Для спасіння ушкодженого.

 * Чим, по Іоанну Златоусту, було “висміяне” пекло?

Воскресінням Христовим.

 * А на чому “спіймалося”?
На тому, що не помітило під видимою людиною невидимого Бога.

 * Як про це написано в Огласительному слові святителя Іоанна Златоустаго?
“Пекло зажурилося, зустрівши долу Тебе: зажурилося, бо знищене, зажурилося, бо осміяним було… Прийняло тіло – і торкнулося Бога, прийняло землю – і зустріло небо, прийняло що бачило,- і спіймалося на тому, чого не бачило”.

 * Як про це написано в одній з трьох коліно уклінних молитв, що читаються на свято П’ятидесятниці?
Христос “начало злобного і глибинного змія богомудрими лестощами (тобто обманом) уловив”.

 * Кому, згідно з іншим трактуванням, був заплачений викуп?
Не дияволу, оскільки він не має влади над людиною, а Богові Отцеві.

 * На що погодилися у Східній Церкві на соборі, що відбувся в 1157 році у Константинополі?
На те, що Христос приніс іскупительну жертву всій Святій Тройці, а не одному Отцеві: “Христос добровільно приніс Себе в жертву, приніс же Самого Себе як людину, і Сам прийняв жертву як Бог разом з Отцем і Духом… Боголюдина Слово… принесла спасительну жертву Отцеві, Самому Собі, як Богові, і Духові, Якими людина покликана з небуття до буття, Яких вона й образила, зневаживши заповідь, і з Якими відбулося примирення стражданнями Христа”.

 * Як читається в  священицькіймолитві, яка читається на Літургіях Іоанна Златоуста і Василія Великого про те, що Христос одночасно приносить і приймає жертву?
“Бо Ти єси Той, що приносив жертву і приносишся в жертву, Той, що приймаєш, і роздаєшся, Христе Боже наш”.

 * Що розуміють багато древньоцерковних авторів, під іскупленням?
Примирення людства з Богом і усиновлення Йому.

 * Як вони говорять про іскуплення?
Як про вияв любові Божої до людини.

 * Як про це говорить апостол Іоанн Богослов?
“Так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб кожен віруючий у Нього не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3:16).

 * Що є причиною хресної жертви Сина?
Не гнів Бога Отця, а Його любов.

 * Для чого Господь, зростаючи, проходив через кожен вік?

Щоб на кожному стані розвитку людини диявол був переможеним.

* Через що ще проходить Христос?
Не тільки через кожен вік, але й через усі можливі страждання аж до богозалишенності, яке є найвищим стражданням людської душі.

 * Що є кульмінацією Його голгофського страждання?
Крик: “Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?” Мф. 27:46).

 * В чому – таємниця цієї миті?
В тому, що Божество Христа ані на мить не розлучалося з людством – Бог не залишав Його, хоча Він як людина відчуває людську богозалишеність.

 * У якому стані Христос був після смерті?
“У гробі плоттю, у пеклі ж з душею, як Бог, у раю ж із розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописаний”.

 * Що означає – не будучи “описаним”?
Чимось обмеженим.

 * Що звершується у Христі?
Єднання Бога з людиною.

 * Що стає з людиною у Христі?
Оновлюється і відтворюється.

 * Для кого здійснений іскупительний подвиг Христа?
Не задля абстрактної “маси” людей, а заради кожної конкретної людини.

 * Як про це говорить преподобний Симеон Новий Богослов?

“Бог послав Сина Свого Єдинородного на землю для тебе і для твого спасіння, бо завбачливо знав про тебе і визначив бути тобі братом і спадкоємцем із Ним”.

 * Що отримує, у Христі, вся історія людини?
Виправдання, завершення і абсолютний сенс, разом з її гріхопадінням і вигнанням з раю.

 * Що перевершує усяке людське слово?
“Невимовні слова”, що чув апостол Павло на третьому небі.

 * Що – більше, аніж навіть саме створення людини?
Втілення Христа і Його іскупительний подвиг.

 * Що сталось з моменту боговтілення?
Історія наче починається наново: людина знову опиняється віч-на-віч із

Богом, таким же близьким,а, можливо,- іще ближче, аніж у перші хвилини існування людей.

 * Куди Христос вводить людину?
В “новий рай” –Церкву, де Він царює й людина царює разом із Ним.

 * На кого поширюється дія іскупительної жертви Христа?

На тих, хто повірили у Христа (“хто віруватиме і хреститься, спасенний буде” (Мк. 16:16), відповідає Євангельсьске слово.

 * Через що ми стаємо співспадкоємцями Царства Божого?
Через віру, Хрещення і життям в Церкві.

 * Що, при цьому, стає з людиною?
Звільняється від наслідків гріхопадіння, воскресає разом із Христом і долучається до життя вічного.

 * Що досягається у Христі?
Мета існування людини – долучення до Бога, єднання з Богом, обожнення.

 * Для чого Бог став людиною?
Щоб ми обо́жились.

 * Що зробила смертна смерть Христа?

Примирила і возз’єднала людину з Богом.