* Із чим споріднене, у багатьох мовах, слово “Бог”?

Із різними словами та поняттями, кожне з яких може сказати щось про властивості Бога.

 * Що намагалися, в давнину люди, з підібраних слів про Бога?

Висловити своє уявлення про Бога, свій досвід дотику до Божества.

 * З яким словом споріднене, у російській мові та в інших мовах слов’янського походження, слово “Бог”?

Із санскритським “бхага”.

 * Що воно означає?
“Той, що одаряє, наділяє”.

 * Яке ще слово споріднене зі словом “Бог”?
“Багатство”.

 * Яке у ньому виражене уявлення про Бога?
Як про повноту буття, як вседосконалість і блаженство.

 * Де вони не залишаються?
Всередині Божества.

 * Куди проливаються?
На світ, людей, на все живе.

 * Чим Бог нас обдаровує, наділяє?
Своєю повнотою, Своїм багатством.

 * При якій умові?
Як ми долучаємося до Нього.

 * Від якого дієслова походить грецьке слово”феос” і, що вовно означає?
“Теін”, що означає “бігти”.

 * Яких “богів” шанували перші з людей, що населяли Єлладу?
Сонце, місяць, землю, зірки, небо.

 * Що бачили греки в природі, в її коло обігу, в її цілеспрямованому

“біганні”?

Вказівки на існування якоїсь вищої розумної сили.

 * З чим вони її не могли ототожнити?
З єдиним Богом.

 * Як зображали?
У вигляді безлічі божественних сил.

 * Яку етимологію наводить святитель Григорій Богослов?
Ім’я “феос” від дієслова “єтхін” – “запалювати”, “палати”, “горіти”.

 * Як говориться в Біблії про Бога?
“Бо Господь, Бог твій, є вогонь, що поїдає, Бог ревнитель” (Втор. 4: 24).

 * На що здатний Бог, по словах апостола Павла?
Винищувати і спалювати усяке зло (Євр. 12: 29).

 * Як про Бога говорить преподобний Серафим Саровський?
“Бог – це вогонь, що зігріває й запалює серця і утроби”.

 * А святі Варсонофій та Іоанн?
“Бог є вогонь, а диявол холодний”.

 * Яку етомологію слова “феос” дає преподобний Іоанн Дамаскін?

Від “теаомє”- “споглядати”.

 * До якого часу Він усе споглядав?
Як воно отримало буття.

 * Від якого дієслова походить слово “Бог” у мовах германського походження?

Що означає “падати ниць”, падати в поклонінні.

 * Що сталось із Савлом, майбутнім апостолом Павлом, якого Бог осяяв на шляху до Дамаску?
Уражений цим світлом, нараз “упав на землю… із трепетом і острахом” (Діян. 9: 46).

 * Яким ім’ям відкрився Бог давнім євреям?
“Яхве” – “Сущий”, такий, що має існування, має буття.

 * Що підкреслює це ім’я?
Перевагу бутя Божого над буттям усього існуючого: це самостійне, первинне, вічне буття, це повнота буття, яка є надбуттям.

 * Чим є Сущий?
Началом й мірою вічності, причиною часу і міра часу для всього існуючого і, взагалі, становленням всього, що встановлюється.

 * Що перебуває в Сущому?

Все сущее – як те, що змінюється, так і незмінне.

 * Що Він у Собі містить?
Сукупність усіх форм бутя – як теперішніх, так і майбутніх.

 * Чому євреї, в епоху після вавілонського полону, не промовляли ім’я Яхве – Сущий?
Мали благоговіння перед цим Іменем.

 * Ким і де воно промовлялось?
Первосвящеником, один раз на рік, при кадінні у Святому святих.

 * Яким словом замінювали ім’я Яхве пересічною людиною, або навіть священником у храмі?
“Небо”.

 * Яка ще булла традиція, коли потрібно було сказати “Бог”?

Вмовкали і прикладали руку до серця, чи показували рукою на небо.

 * Про що древні євреї добре усвідомлювали?
Що в людській мові немає такого імені, слова чи терміну, яким можна було б повідомити про сущність Божу.

 * Як про це говорив святитель Григорій Богослов?
“Божество не іменується… Як ніхто і ніколи не вдихав у себе всього повітря, так ані розум абсолютно не вміщав, ані голос не обіймав Божої сущності”.

 * Що показували євреї, утримуючись від промовлення імені Бога?
Те, що до Бога можна долучитись не стільки через слова й описи, скільки через благоговійне і трепетне мовчання.

* В чому перебували більшість народів, що населяли дохристиянський світ?
У темряві багатобожжя.

 * Чим залишалися прозріння про єдиного Бога, окремих світлих умів, як – грецькі філософи?

Тільки припущеннями спекулятивного розуму.

 * Як уявлявся Бог Творець?
Далеким і абстрактним.

* Що ще думали про Бога?
Те, що Він лише влаштував Всесвіт, тільки запустив, так би мовити, механізм, і більше уже не втручається в життя людей, пустивши все на самоплив.

 * З чого знали стародавні євреї про Бога?
Не з книг і не з міркувань, а з власного багатовікового досвіду.

 * Яку вони залишили книгу?
Біблію.

 * Як вона написана?
Не вигадана людьми, а дана з небес при безпосередньому одкровенні Бога.

 * Хто бачив Бога на власні очі, розмовляли з Ним лицем до лиця?
Ной, Авраам, Ісаак, Яків, Мойсей, Ілля, багато праведників і пророків.

 * Що про це написано в книзі Бутті?
“І Господь явився Аврааму і сказав йому: Я Бог Всемогутній, ходи переді мною і будь непорочним; і поставлю завіт між Мною й тобою… І упав Авраам на лице своє. Бог продовжував говорити з ним і сказав: Я – ось завіт Мій з тобою: ти будеш отцем безлічі народів… Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе” (Бут. 17:1-4, 7).

 * Як євреї називали Бога?

“Богом отців”, тобто Богом предків.

 * Що вони свято берегли?
Завіт, доручений їхнім отцям.

 * Який характер носять всі одкровення Бога в Старому Завіті?
Особистий.

 * Як Бог відкривається людині?
Не як абстрактна сила, а як жива Істота – Яка говорить, чує, бачить, мислить, допомагає.

 * Як про це написано в Біблії?
“І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в хмарині густій, щоб народ чув, як з тобою Я говоритиму, і повірив назавжди тобі… Третього дня, коли настав ранок, були громи й блискавки, і густа хмара над горою, і трубний звук вельми сильний; і здригнувся увесь народ… Гора ж Синай вся диміла тому, що Господь зійшов на неї у вогні; і йшов з неї дим, як із печі, і вся гора сильно коливалася; і звук трубний ставав все сильнішим… Мойсей говорив, – Бог відповідав йому голосом… І прорік Бог (до Мойсея) всі слова оці, кажучи: Я Господь Бог твій… нехай не буде у тебе інших богів перед лицем Моїм… І стояв (весь) народ вдалині, а Мойсей вступив у морок, де Бог” (Вих. 19:9, 16, 18-19; 20: 1-3, 21).

 * Що означали, в даному випадку, морок і хмару?
Таємницю: Бог хоч і являється людині, втім, залишається таємничим і незбагненим.

 * Чому ніхто із людей не повинен був наближатися до гори Синайської?

“Щоб не померти” (Вих. 20:19), бо “людина не може побачити Бога і залишитись живою” (Вих. 33:20).

 * Що для Мойсея залишилось недоступним?
Сущність Бога.

 * Яку участь бере Бог у житті ізраїльського народу?
Живу і діяльну.

 * Як проявив Він Себе, коли Мойсей виводив народ із Єгипту?
Йшов попереду народу у вогненному стовпі.

 *  Як Бог Себе проявляє?
Перебуває посеред людей, спілкується з ними, живе в домі, який вони для Нього збудували.

 * Що сталось після того, коли Соломон побудував храм, і призвав Бога і просив, щоб Той жив там?
“… Хмара наповнила дім Господній; і не могли священики стояти на службі через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній” (3 Цар. 8 гл.).

 * Що тоді сказав Соломон?
“Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі; я збудував храм на оселю Твою… Воістину чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував… Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його… Нехай будуть очі Твої відкриті на храм день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: “Моє ім.”я буде там”… при всякій молитві, при кожному проханні, яке буде від будь-якої людини із народа Твого Ізраїля, коли відчують вони лихо у серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього, Ти почуй з неба, із місця оселі твоєї і помилуй” (3 Цар. гл. 8).

* Що означає – Бог мешкає в імлі?
Тобто в таємниці.

 * Що Його не може вмістити?
Видимий і невидимий світ.

 * Що найбільше вражає в богооткровенній релігії?
Те, що Бог залишається під покровом таємниці, залишається невідомим і разом із тим таким близьким до людей, що вони можуть назвати Його “Бог наш” і “Бог мій”.

 * Як залишається Бог філософів?
Абстрактним і неживим.

 * А як Бог одкровення?
Живий, близький і особистий.

 * До чого ведуть шляхи філософії і богооткровенності?

До розуміння того, що Бог незбагненний, і що він є таємницею.

 * Де філософія залишає людину?
Біля підніжжя гори і не дозволяє піднятися далі.

 * А куди веде її релігія?
 До вершини, де Бог живе в мороці, вона вводить її всередину хмари, тобто поверх усіх слів і розміркувань при відкриває перед нею таємницю Бога…

* Що завжди було властиво людині?

Знайти істину, осмислити своє буття.

* Чого сподівались досягти філософи Давньої Греції, досліджуючи Всесвіт і його закони, а також людини й закономірностей її мислення?

Знань про первопричини всіх речей.

* Що ще вивчали філософи?

Астрономію, фізику, математику, Геометрію, музику і поезію.

* З чим поєднювалися пізнання?

З аскетичним життям і молитвою.

* Чого , без них, не можна досягти?

Очищення розуму, душі й тіла – катарсису.

* Який філософи робили висновок, вивчаючи видимий світ?

У Всесвіті немає нічого випадкового, а кожна деталь має своє місце і виконує свою функцію, підкоряючись суворим законам: планети ніколи не ухиляються від своїх орбіт і супутники не покидають свої планети.

* Як древні назвали все гармонійне й доцільне?

“Космосом”, тобто красою, порядком, гармонією, на противу “хаосу” – безладу, дисгармонії.

* Як уявлявся космос?

Величезним механізмом, в якому діє один ритм, що ніколи не порушується, один пульс, що ніколи не збивається.

* Що потрібно сказати про будь-який механізм?

Те, що він має бути створений кимось, як годинник…

* До чого приходили філософи діалектичним шляхом?

До ідеї єдиного Будівничого Всесвіту.

* Як Його називає Платон?

Творцем, Отцем, Богом і Деміургом – останній термін означає Будівничого.

* Як про це він пише?

“Все, що виникло, має потребу свого виникнення у певній причині. Звичайно, Творця і Отця цього Всесвіту нелегко знайти, а якщо ми й знайдемо Його, про Нього не можна буде усім розповідати… Космос прекрасний, і Деміург йього добрий… Космос – найпрекрасніша з речей, що виникли, а Деміург – найкраща з причин… Будучи благим, Він поклопотався про всі видимі речі, які перебували не в спокої, а в невлаштованому і безладному русі; Він привів їх від безладу до злагодженості”.

* Що панувало у країні, в якій жив Платон?

Політеїзм: люди обожнювали стихії і сили природи і поклонялись їм.

* Що філософія, не заперечуючи богів, визнавала?

Над ними вищий Розум.

* Які функції виконують боги у космології Платона?

Чимось подібні до функцій ангелів у монотеїстичних релігіях: Деміург створив їх і керує ними, а вони служать Його волі.

* З якими словами Творець звертається до них, бажаючи створити людей?

“Боги богів! Я – ваш Деміург і Отець речей, а що виникло від Мене, існуватиме непорушно, бо така Моя воля” (Платон. Тимей 41а).

* Що Він робить далі?

Дає їм первозданну матерію і доручає створити із неї людей…

* До якої істини підходила антична філософія, в особі своїх найкращих представників?

Про єдиного Бога.

* Про що ще говорили філософи?

Про Логос.

* Що означає грецьке слово “логос”?

“Слово”, “розум”, “думку”, “закон”.

* Як він спочатку сприймався?

Як певний вічний і всезагальний закон, на основі якого було влаштовано весь світ.

* Чим є Логос?

Божественна творча сила, що є посередником між Богом і створеним світом.

* Хто так навчав?

Філон Олександрійський і неоплатоники.

* Якої школи був представником Платон?

Неоплатоників.

* В що переростає його філософія?

У релігію.

* Що він підкреслює?

Трансцендентність, безкінечність, необмеженість і непізнаваність Божества:

жодні визначення не можуть Його вичерпати, жодні властивості не можуть бути Йому приписані. Будучи повнотою буття, Єдине (так Платон іменував Бога) породжує всі інші види буття, з яких першим є Розум, а другим – Світова Душа; за межами кругу Світової Душі лежить матеріальний світ, тобто всесвіт, в який Душа вдихає життя. Світ, таким чином, є неначе відзеркалення Божественної реальності і містить у собі риси краси й досконалості. Єдине, Розум і Душа в сукупності складають Божественну Тріаду (Троїцю). Через

очищення – катарсис – людина може піднестися до споглядання Бога, втім Бог все-таки залишається незбагненим і неприступним, все одно залишається таємницею.

* Які істини були відкриті в християнстві, до яких антична філософія шляхом діалектики підійшла впритул?

Про Єдиного Бога, творця світу, про божественного Логоса Сина, про Святу Трїйцю.

* Як називали ранньохристиянські письменники філософію?

“Християнством до Христа”.

* Як про це говорив Климен Олександрійський?

“Хоч еллінська філософія не містить істини у всій величі… все таки вона розчищає шлях до Христа”.

* Як багато Отців та учителів Церкви прийшли до християнства?

Через вивчення філософії або принаймні завжди ставилися з великою повагою до неї: священномученик Іустин Філософ, Климен Олександрійський, блаженний Августин, святителі Григорій Ніський, Григорій Богослов.

* Хто зображався упритворах давньохристиянських храмів поряд з мучениками і святими?

Сократ, Платон і Аристотель як предтечі і провісники істини.

*  Якими бувають зустрічі з Богом?

Раптовими і несподіваними, інколи – підготовленими довгим шляхом пошуків, сумнівів, розчарувань.

  В одних випадках Бог “наздоганяє” людину, застає її зненацька, в інших –

людина знаходить Бога, сама навертається до Нього.

* Коли це навернення може відбутися?

Рано чи пізно, в дитинстві і юності, в зрілому віці і старості.

* Якої немає дороги до Бога?

Втоптаної.

*Ким повинен бути відкритий Бог?

Мною і стати моїм.

* Хто був раптово навернений до Бога, з апостолів?

Павло.

* Кім він був?

Правовірним іудеєм.

* Як він дививсь на християнство?

Як на шкідливу й загрозливу секту.

* Коли він прозрів, після осліплення Божественним світлом?

Як прийняв Хрещення.

* Що йому було визначено?

“більше за всіх” потрудитися в проповіді Євангелія (1 Кор. 15:10).

* Що він зробив одразу після свого Хрещення?

Пішов проповідувати того Христа, Який відкрився особисто йому, Який став його Богом.

* Як прийшов до Бога майбутній митрополит Сурожский Антоній?

Почав читати Євангеліє від Марка, і відчув присутність Христа.

* Чому він не міг не поділитись цим дивом?

Це було б злочином перед Богом.

* Чого жадають люди по всій землі?

Живого слова про Бога, про людину, про життя.

* Як прийшов до Бога французський яхтсмен Бернара Муатес”є?

Перебуваючи тривалий час наодинці з океаном і небом, він все глибше замислювався про сенс життя, і все менш привабливою здавалася йому та мета, якої належало досягти, – гроші, успіх, слава.

* Що він відчув в океані?

Дихання вічності, відчув присутність Бога.

* Як, найчастіше, людина приходить до Бога?

Довго шукає, перш ніж знаходить.

* Як прийшов до Бога блаженний Августи?

Мав подолати багато помилок та випробувань, перечитати безліч філософських та богословських книг.

* Як інколи приходить християнство?

Кружним шляхом – через східні релігії й культури, буддизм, йогу.

* Ще як приходять до Бога?

Переживши катастрофу: втрату близького, скорботу, хворобу, крах надій.

* Що відчуває людина у горі?

Свою убогість.

* Що розуміє?

Те, що втратила і не має нічого, окрім Бога.

* Як тоді вона звертається до Бога?

З глибини (Пс. 129:1), з безодні горя і безнадії.

* Завдяки чого може ще бути навернення до Бога?

Зустрічі з істинним віруючим – священиком, благочестивим мирянином.

* Як про це сказав Христос?

“Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:16).

* Що є найкращим свідченням про Бога і доказом Його буття?

Відображення світла і божественної любові в Його послідовниках.

* Який є найприродніший шлях до Бога?

Дитина народжується в релігійній сім”ї і зростає віруючою.

* Яка повинна бути віра, отримана від батьків?

осмислена або вистраждана самою людиною, повинна стати частиною її власного досвіду.

* Які відомі випадки?

Коли з релігійних або навіть священицьких сімей виходили атеїсти: досить пригадати Чернишевського і Добролюбова, які обидва походили з духовного стану, а з релігійностью своїх предків порвали…

* Як дається віра?

Зусиллями й подвигом того, хто віднайшов її.

Вступ до православного богослов”я

Розділ 1-й.  

Пошук віри.

* Що є віра?

Шлях, яким Бог та людина йдуть назустріч одне одному.

* Хто робить перший крок?

Бог: він завжди і безумовно вірить у людину.

* Що Він подає людині?

Певний знак, певне передчуття Своєї присутності.

* Що чує людина?

Немовби таємничий поклик Бога.

* Що є відповід’ю на це покликання?

Її крок назустріч Богові.

* Як Бог закликає людину?

Явно або таємно, відчутно або майже непомітно.

* Коли людині важко повірити в Бога?

Тоді, коли вона спершу не відчує поклику.

* Які появляються запитання, по відношенню до віри?

Чому одна людина відгукується на поклик, а інша ж – ні?

Чому одна, почувши Слово Боже, готова прийняти його, інша – залишається глухою?

Чому одна людина, зустрівши Бога на своєму шляху, негайно кидає усе і слідує за Ним, а інша відвертається і відходить убік?

* Чому Апостоли пішли за Христом, а багатий юнак не пішов?

Ті були убогими, а цей володів “великим маєтком”.

* Які скарби має людина на землі?

Чи то гроші, чи речі, хорошу роботу або життєвий достаток.

* А що говорить Господь?

“Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне” (Мф. 4:3).

* Як про це сказано у давніх списках Євангелія віл Луки?

“Блаженні убогі, бо ваше є Царство Боже” (Лк. 6:20).

* Які – блаженні?

Ті, що відчули: нічого не маємо в цьому житті, хоч би й володіли достатком;

що відчули – ніякий земний достаток не може замінити людині Бога.

* Яка є одна дорогоцінна перлина?

Віра. (Мф. 13:45-46).

* Хто є людина без Бога?

Жебрак.

* Що не було легким для сприйняття?

Слово про віру.

* Чому багатьом ніколи почути це слово і замислитися про Бога?

Поглинені проблемами земного існування.

* До чого зводиться релігійність?

До того, що святкують Різдво та Пасху і дотримуються ще деяких обрядів.

* Заради чого?

Щоб “не відірватися від коріння”, від національних традицій.

* Для чого, при такому розумінні, йдуть до церкви?

Щоб не відстати від сусіда.

* Що є головним, для багатьох?

Ділове життя, робота.

* Чим є “ділові люди”?

Особливою генерацією людей 20-го століття, для яких не існує нічого, окрім власної їхньої функції в якійсь “справі”, бізнесі, що поглинає їх повністю і не залишає найменшого просвіту чи паузи, необхідної, щоб почути голос Бога.

* Що людина усвідомлює через роки?

Те, що все її колишнє життя було таким неповноцінним і марнотратним через те, що не було Бога, без Якого немає і не може бути повноти буття.

* Як про це сказав блаженний Августин?

“Ти створив нас для себе, і неспокійно тужить серце наше, допоки не заспокоїться Тобою”.

* З чим можна порівняти Божий поклик?

Зі стрілою, якою Бог, як досвідчений ловець, ранить душу людини.

* Що змушує рана, що кровоточить і не гоїться?

Забувши про все, шукати лікаря.

* Чим стає одержимою душа того, хто відчув поклик?

Гарячим потягом до Бога.