* Коли сформувалось монофелітство?
На початку 7-го століття.

 * Що воно сповідувало у Христі?
Одну волю.

 * Що заперечувалось?
Самостійність двох природ Христа.

 * Про що вчили?
Про повне поглинання Його людської волі волею Божественною.

 * Хто сповідував монофелітські погляди?
Три патріархи – Гонорій Римський, Сергій Константинопольський і Кир Олександрійський.

 * На що вони сподівалися?
Шляхом компромісу примирити православних із монофізитами.

 * Хто були головними борцями проти монофелітства в середині 7-го ст.?

Преподобний Максим Сповідник і папа Мартин, наступник Гонорія на римський кафедрі.

 * Як святий Максим вчив про дві енергії і дві волі у Христі?
“Христос, будучи за природою Богом, користувався волею, що за природою була божественною і отчою, бо у Нього з Отцем одна воля. Будучи ж людиною за природою, він також користувався природною людською волею, яка аніскільки не протистояла волі Отця”.

 * Яка була у Христа людська воля?
Абсолютно самостійною.

 * Де це особливо видно?
На прикладі гетсиманської молитви Спасителя: “Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця, втім, не як Я хочу, а як Ти” (Мф. 26:30).

 * При якій умові така молитва не була б можливою?
Якби людська воля Христа була повністю поглинена Божественною.

 * Як був покараний святий Максим за своє сповідання євангельського Христа?
В нього вирізали язика і відтяли праву руку. Він помер на засланні, як і папа Мартин.

 * Який Вселенський Собор підтвердив вчення святого Максима?

6-й в 680 – 681 роках у Константинополі.

 * Яка була постанова?

“Проповідуємо… що в Нього (у Христі) дві природні волі або бажання, і дві природні дії нероздільно, незмінно, нерозлучно, незлитно. Ці дві природні волі не протилежні одна одній… але Його людська воля… підкоряється божественній і всемогутній волі”.

 * Як діяла у Христі людська воля?
Вільно обирає тільки добро – і жодного конфлікту між нею і Божественною волею немає.

 * Яка таємниця розкривалася у богословському досвіді Церкви?
Боголюдської особистості Христа – Нового Адама і Спасителя світу.

* Що є головним джерелом нашого знання про Бога і про Христа?
Святе Письмо.

 * На чому були обґрунтовані всі єресі?

Посиланнями на Писання і цитатами з Біблії.

 * Що є критерієм правильного розуміння Біблії?
Святе Передання.

 * Що містить Святе Передання?
Весь багатовіковий досвід життя Церкви.

 * Де він відображений, окрім Письма?
В діяннях і постановах про віру Вселенських Соборів, у творах Святих Отців, у літургічній практиці.

 * Про що свідчить Святе Передання?
Про постійну і живу присутність Христа в Церкві.

 * В чому – весь пафос Нового Завіту?
В тому, що його автори були “свідками”.

 * Як про це говорить святий апостол Іоанн Богослов?
“Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, чого розглядали і чого торкалися руки наші – про Слово життя, бо життя явилося, і ми бачили, і свідчимо, і звіщуємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилося нам” (1 Ін. 1: 1-2).

 * Як Євангеліє розповідає про Христа?
Як про Бога й людину.

 * Який догмат належало церковному Переданню  сформулювати?

Про поєднання Божества і людства у Христі.

 * Як учив про Бога Логоса, у другій половині 4-го століття, Аполлінарій

Лаодикійський?

Предвічний Бог Логос прийняв людську плоть і душу, але не прийняв людського розуму: замість розуму у Христа було Божество, що злилося з людським і становило із ним одну природу.

 * Що виходить, згідно з вченням Аполлінарія?

Те, що Христос не є повністю єдиносущним нам, оскільки не має людського розуму. Він є “небесною людиною”, що лише прийняла людську оболонку, але не стала повноцінною земною людиною.

 * Що говорили його послідовники?
Те, що Логос прийняв тільки людське тіло, а душа й дух у Нього Божественні.

 * Про що вчили Діодор Тарсійський і Феодор Мопсуестійський?
Про співіснування у Христі двох окремих самостійних природ, які співвідносяться таким чином: Бог Логос вселився в людину Іісуса, Якого Він вибрав і помазав, до Якого “доторкнувся” і з Яким “зжився”.

 * Яке було єднання людства з Божеством, згідно з Феодором і Діодором?
Не абсолютним, а відносним: Логос жив в Ісусові, як у храмі.

 * По якому розумінні Несторій, учень Фоедора, називав  пресвяту Діву Хрисородицею, а не Богородицею?

Тому, що, як він думав, що “Марія не народила Божество”.

 * Що зумовило скликання в 431 році в Ефесі 3-го Вселенського Собору?
Народні заворушення, пов’язані з терміном “Богородиця” (народ не хотів відмовлятися від цього освяченого традицією іменування Святої Діви), а також гостра критика несторіанства святим Кирилом Олександрійським.

 * Як говорив, про Христа, Ефеський собор?
Переважно в термінології святителя Кирила, який говорив не про “дотикання”, а про “з’єднання” двох природ у Христі. У втіленні Бог присвоїв Собі людську природу, залишившись при цьому Тим, Ким був: тобто, будучи довершеним і все цілим Богом, Він став повноцінною людиною.

 * З чиїми іменами пов’язана нова хвиля христологічних дискусій середини 5-го сторіччя?

Діоскора, , наступника Кирила на Олександрійській кафедрі, і столичного архімандрита Євтихія.

 * Про що вони говорили?
Про повне “злиття” Божества і людства в “одну природу Бога Слова втілену”.

 * Як висловлювалися прихильники Діоскора?
“Бог помер на хресті”.

 * Що цим заперечувалось?
Можливість говорити про деякі дії Христа як про дії людини.

 * Яке розуміння було у Євтихія?

“Сповідую, що Господь наш складався із двох природ до з’єднання, а після з’єднання сповідую одну природу”.

 * Яке вчення було прийнято на 4-му Вселенському Соборі, скликаного у 451 році в Халкідоні?
“Одна іпостась Бога Слова в двох природах – божественній і людській”.

 * На що вказується у догматичній постанові Собору?
На те, що Христос єдиносущний Отцеві Божеством і єдиносущний нам людством, а також, що дві природи у Христі поєднанні “незлитно, незмінно, нероздільно, нерозлучно”.

 * Що показують ці відточені формулювання?

Якої гостроти і пильності досягла богословська думка Східної Церкви в 5-му столітті, і разом з тим – з якою обережністю користувалися Отці термінами та формулами, намагаючись “висловити невимовне”.

 * Що говорять всі чотири терміни?
Про з’єднання природ.

 Що показано суфіксом “не”?
Те, що з’єднання двох природ у Христі є таємницею, яка перевершує розум, і жодне слово не в змозі описати її.

 * Що показано з точністю?
Лише, як не поєднані природи.

 * Для чого?
Щоб уникнути єресей, які зливають, змішують, розділяють їх.

 * Що залишається прихованим для людського розуму?

Спосіб з’єднання

* Як Іісус Христос описаний в Євангелії?
Як реальна особа, якій притаманні всі властивості пересічної людини.

 * При якій умові пізнається нами Христос – живий та реальний?
Коли приймаємо все Євангеліє до останньої букви як одкровення Божественної істини.

 * Чим не осягається Євангеліє?
Людським розумом.

 * Перед яким вибором ставить Євангеліє людський розум?
Або змиритися, піддаючись вірі і над розумному одкровенню Божества, або… закрити книгу, тому що вона суперечить “здоровому глузду”.

 * Про що читаємо у першому розділі в Євангелії від Матфея?
Про народження Христа від Діви без участі чоловіка.

 * А у першому розділі від Марка?
Про спокусу Христа в пустелі і зустріч Його з дияволом.

 * А від Луки?
Про явлення архангела і Благовіщення.

 * А від Іоанна?

Про те, що Слово Боже є істинним Богом, і що Воно стало плоттю.

 * Чим позначені всі дії Христа – Людини?

Печатью Божественності.

 * Що розуміється під “богонатхненністю” священних книг?
Спільна творчість людей і Святого Духа – їх співпраця.

 * Що існує між чотирма євангелістами?
Відомі розбіжності в деталях.

 * Про що це свідчить?
Не про суперечність між ними, а про їхню єдність.

 * Що сказали б, коли б описувані факти були б тотожними?
Те, що вони списали один у одного.

 * Як описують очевидці?
Факт подається з точки зору того чи іншого конкретного автора.

* Чим була епоха Старого Завіту?
Часом очікування Месії-Іскупителя.

 * В чому – Божественний задум. про людину?
Довести її до обожнення.

 * Що повинен був зробити Спаситель?
Примирити людину з Богом.

 * Що Бог сповістив дияволу, у мить вигнання Адама і Єви з раю?
“… Ворожнечу покладу між тобою і між жоною, і між сіменем твоїм і сіменем її, воно вражатиме тебе в голову; а ти будеш жалити його в п’яту” (Бут.3:15).

 * На що вказує слово “сім’я”?
На конкретну особу.

 * Що вона зробить?
Вразить диявола в голову.

 * Яку обітницю Бога Аврааму розуміють в цьому ж контексті?
“І благословляться в сімені твоєму всі народи землі” (Бут. 22:18).

* Що сказав Яків, благословляючи своїх синів, перед тим як померти?
     Про Примирителя, Який походитиме з коліна Іудиного: “Не відійде скіпетр від Іуди… доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів” (Бут. 49:10).

 * Що говорить другий псалом пророка Давида?
“Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Помазаника Його… Господь сказав Мені: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе” (Пс. 2:2,7).

 * В якій книзі Біблії багато пророцтв про Месію?
Пророка Ісаії.

 * Як він говорить про народження Месії від Діви?
“Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає з нами Бог” (Іс. 7:14).

 * Як називають пророка Ісайю?
“Старозавітнім Євангелістом”.

 * Як пророк Ісайя говорить про Христа?
З такою силою і таким реалізмом, як може говорити тільки людина, що бачила Христа.

 * Ким були пророки?
Свідками Христа до Його пришестя.

 * Хто їм відкривав майбутнє?
Святий Дух.

 * Хто, з пророків, засвідчив про Христа?
Іоанн Хреститель.

 * Що відбулось в особі Іоанна Хрестителя?
Зустріч Старого Завіту із Новим.

 * Що було в роки, які безпосередньо передували народженню Христа?
Очікування Месії.

 * Що говорить в. Євангелії проста жінка-самарянка?
“Знаю, що прийде Месія, тобто Христос; коли Він прийде. то сповістить нам усе” (Ін.4:25).

* Якою мрією жили язичники?
Про “злотий вік”.

 * Про що сповістив римський поет Вергілій (1-е ст. до Р.Х.) у с четвертій еклозі
своєї “Енеїді”?
Про таємниче Немовля, народження Якого означає початок нової благословенної ери спасіння.