* Яке вчення поставляє християнство матеріалістичному уявленню про ранні стадії розвитку людства, що люди були подібні до звірів і вели примітивний образ життя, не знаючи Бога і не маючи жодної уяви про мораль?
Про блаженство перших людей у раю і про подальше їх гріхопадіння і вигнання з раю.

 * Що збереглось в міфології багатьох народів?
Перекази про первісне блаженство людей і їхнє подальше падіння.

 * Що означає грецьке слово “міфос”?
Розповідь, історію, переказ, притчу, переважно оповідь про богів та героїв, тобто про доісторичне минуле людства.

 * Що є міф по О. Лосєву?
“Саме життя”, “саме буття, сама реальність”, тобто справжня історія, але виражена в словах та символах.

 * Яка – мова міфу?
Мова символів: правдива історія, стаючи міфом, зодягається в слова й образи, що мають символічне значення.

 * Що зберігається у бідь-якій міфології?

Частка правди.

 * Що цим пояснюється?
Подібності між різними міфологіями.

 * Чим відрізняється біблійна оповідь від усіх давніх міфів?
Тим, що вона належить богообраному народові – єдиному, який зберігав істинну віру.

 * Що не проникло в цю оповідь?
Спотворення.

 * Як збереглось передання?
Неушкодженим.

 * Як приймає Церква все, що написане в Біблії?

Як богооткровенну істину, тобто істину, відкриту Самим Богом через Своїх обранців, – учителів, апостолів, пророків.

 * Чому , в цій оповіді, кожне слово, кожен образ вимагають тлумачення?
Тому, що написана символічною мовою.

 * Що розуміємо під “небом й землею”?
Те, що це символ чогось значнішого, аніж астрономічне небо і земля, куля.

 * А “змій”, який був “хитріший за всіх польових звірів”?
Це не звичайна змія, а якась сила зла, що увійшла до неї.

 * Як можна визначити ти біблійну повість?
Як символічну розповідь про справжні події.

 * Куди Бог ввів створену людину?
До раю – саду.

* Де Він його насадив?
“… в Едемі, на сході” (Бут. 2:8).

 * Яке було життя людини?
В повній гармонії з природою: вона розуміла мову звірів, і вони слухались її; всі стихії корилися їй як цареві.

 * Що мав Адам на лиці?
“Сяючу славу”.

 * Кому він був другом?
Богу.

 * Для чого Бог привів до нього звірів?
“Щоб бачити, як він назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, таким і було ім’я їй” (Бут. 2:19).

 * Що пізнає Адам, даючи імена звірям і птахам?
Смисл, сокровенний логос кожної живої істоти.

 * Що таке ім’я?

Це більше, аніж просто символ чи умовне позначення тієї чи іншої істоти.

 * Що творив Адам?
Імена всьому живому.

 * Чому Бог ввів людину в світ як священика видимого творіння?
Бо вона одна була здатна словесно прославляти Його і благословляти.

 * В чому – сенс і виправдання буття людини?
Приносити “жертву хваління”. У цій непереривній євхаристій ній (благодарственній) жертві.

 * Що є, в цій жертві?
Блаженство.

 * Що делегує людину на це первосвященницьке служіння?
Небо, земля, море, поля і гори, птахи і звірі – все творіння.

 * Що Бог дозволяє людині?
Куштувати зі всіх дерев у раю, зокрема з древа життя, що дарує безсмертя.

 * А що заборонив?
Куштувати з древа пізнання і зла.

 * Що означає “пізнати зло”?
Долучитися до зла і відпасти від блаженства і безсмертя.

 * Яке було надане людині право?
Вибору між добром і злом.

 * Що Бог підказував?
Яким повинен бути вибір.

 * Про що Бог попереджував?
Про наслідки гріхопадіння.

 * Що стає з людиною, котра вибирає зло?
Відділяється від життя і “смертю вмирає”.

 * А яка вибирає добро?
Підноситься до досконалості і досягає найвищої цілі свого існування.

 * Яка – ціль життя?
“Обо́ження” (феосіс).

 * Що значить – обожнення?
Уподібнення Богові наскільки можливо і єднання з Ним.

 * Як апостол Павло називає це єднання з Богом?
“Усиновленням” Богові (Рим. 8:15).

 * А апостол Петро?

“Причастям Божого єства” (2 Пет. 1:4).

 * Чим є єднання з Богом?
Життям з Богом і в Богові, коли особистість людини не знакає, а залишається сама собою, долучаючись до повноти любові Божественної.