* Як починається біблійна розповідь про гріхопадіння перших людей?
“Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог” (Бут.3:1).

* Хто був в образі змія?
Той самий “великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушує увесь Всесвіт”, про якого йдеться в Одкровенні Іоанна Богослова (Апок. 12:9) і який колись був Світоносцем (Люцифером), але відпав від любові Божої і став ворогом всякого добра.

 * Як скористався диявол змієм?
Як знаряддям.

 * Чим спокусив диявол людину?
Надією ” на обожнення”, як висловився преподобний Іоанн Дамаскін.

 * Чому людина не розпізнала обману?
Тому, що прагнення до обожнення було закладене в неї Творцем.

 * Що є ознакою крайньої гордості?
Прагнення стати рівним Богові, всупереч Йому.

 * Що допомагає нам біблійна розповідь про гріхопадіння?
Зрозуміти всю трагічну історію людства і його теперішній стан, оскільки показує, ким ми були і чим стали.

 * Чо́му людина дала перевагу?
Не Божественній заповіді, а диявольському обману.

 * Що людство повторює з покоління в покоління?
Помилку Адама.

 * Чим воно спокушується?
Оманливими цінностями.

 * А що забуває?
Істинні – віру в Бога і вірність Йому.

 * Завдяки чому гріх перших людей став можливим?
Свободі волі, якою вони володіли.

 * Чим є свобода?
Великим даром, що робить людину образом Творця.

 * Що закладено в свободі?
Можливість відпасти від Бога.

* В чому людина цілком вільна?

Визначити себе негативно стосовно Бога – аж до конфлікту із Ним.

 * Чого Бог не захотів?
Насильницьким  чином запобігти гріху.

 * Чого не міг диявол?
Примусити людину до зла.

 * Чому людина є сама винуватцем гріхопадіння?
Тому, що зле використала даровану їй свободу.

 * У чому полягав гріх першої людини?
Блаженний Августин бачить його в непослуху: “Не може бути, щоб власна воля не обвалилася на людину великим тягарем падіння, якщо вона зрозуміло віддає перевагу вищій волі. Цього людина й зазнала, порушивши заповідь Божу, і через цей досвід відчула відмінність між… добром послуху і злом непослуху”.

 * А що говорять, по цьому поводу, більшість древньоцерковних письменників?

Те, що Адам згрішив внаслідок гордості.

 * Як про це пише преподобний Іоанн Ліствичник?
“Де відбулося гріхопадіння, там раніше поселилася гордість. Покарання гордому – падіння, а досадник – демон… Через одну цю пристрасть дехто (диявол) спав  з неба”.

 * А як про це говорить преподобний Симеон Новий Богослов?
“Еосфор, а слідом за ним Адам, один будучи ангелом, а інший – людиною, вийшли зі свого єства і, розгордившись перед Творцем своїм, самі захотіли стати богами”.

 * Чи є гордість?
Стіною між людиною й Богом.

 * Що є корінням гордості?
Егоцентризм, зверненість на себе, самолюбивість, само жадання.

 * Як проходить гріхопадіння?
До гріхопадіння єдиним об’єктом любові людини був Бог; та ось з’явилася цінність поза Богом – дерево “добрим для споживання, приємним для очей і жаданим” (Бут. 3:6) – і вся ієрархія цінностей розвалилася: на першому місці постає моє “я”, на другому – предмет мого пожадання. Для Бога місця не залишається: Він забутий, вигнаний із мого життя.

 * Що плід дав людині?

Не додав щастя; навпаки, людина раптом відчула свою оголеність: їй стало соромно, і вона намагається сховатися від Бога.

 * Що означає відчуття власної наготи?
Втрату того Божественного покриваючого світлоносного одягу, який захищаі людину від “пізнання зла”.

 * Яке було перше відчуття людини, після гріхопадіння?
Пекуче відчуття сорому за власну срамоту.

 * А друге…?

Бажання сховатися від Бога.

 * Що воно показує?
Те, що людина втратила поняття про всюдисущність (всюди присутність) Божу і шукає якесь місце, де Бога немає.

 * Чим людина могла повернути собі колишню гідність?
Покаянням.

 * Що робить Бог?
Виходить “на пошук” людини, що впала в гріх: Він ходить між деревами раю і мовби шукає її, питаючи “де ти”? (Бут. 3:9).

 * Що вбачаємо у цьому ходіння Бога раєм?
Смирення Христа.

 * Де воно відкривається?
В Новому Завіті, смирення, з якм Бог виходить шукати вівцю, що заблукала.

 * На що Бог сподівався?
На покаяння Адама.

 * Що міститься в питанні Бога?
Заклик до покаяння.

 * При якій умові Адам був би пробачений?
Коли б сказав: “я согрішив”.

 * Що виявляє Адам?

Самовиправдання, звинувачуючи у всьому дружину: “Жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв” (Бут. 3:12).

 * Що, з цього, виходить?
Те, що –Ти (Боже) дав жінку, Ти й винний…

 * А як поступає жінка?
Вона у всьому звинувачує змія.

 * В який стан перейшла людина, згрішивши?
У протиприродній. (авва Дорофей)

 * Яким став дух людини?
Душевним, пристрасним.

 * А душа?

Потрапила під владу тілесних інстинктів.

 * А тіло?
Втратило первинну легкість і перетворилося на важку гріховну плоть.

 * Якою стала людина після гріхопадіння?
“Глухою, сліпою, голою, не чутливою по відношенню тих (благ), від яких відпала, а крім того, стала смертною, тлінною і приземленою”, “замість божественного і нетлінного знання вона увібрала плотське знання, бо осліпнувши очима душі… вона прозріла тілесними очима” (преподобний Симеон Новий Богослов).

 * Що увійшло у життя людини?
Хвороби, страждання і скорботи.

 * Чому вона стала смертною?
  Втратила можливість куштувати з дерева життя.

 * Що стало з природою?
Стала ворогувати проти людини.

 * Що робили Адам і Єва, опинившись поза раєм?
Плакали.

 * Скільки вони плакали?
Все своє життя.

 * Коли Церква згадує Адамове вигнання?
Напередодні Великого посту.

 * Які слова співають на . на тому богослужінні?
“Адам був вигнаний з раю через поживу; тому, сидячи проти нього, він ридав, взиваючи зворушливим голосом: горе мені! як постраждав я, бідний! я переступив одну заповідь Владики і позбувся усіх благ! О раю святіший, насаждений для мене… я вже не насолоджуватимуся твоєю принадою і вже не побачу Господа Бога мого і Творця, бо піду у землю, з якої був взятий”