* Чим згрішили Адам і Єва?
Гордістю і непослухом.

 * А їхній син, Каїн?
Братовбивством.

 * Що принесли людству нащадки Каїна?
Містобудування, скотарство, музичне мистецтво і, висловлюючись сучасною мовою, “виробництво знарядь праці”.

 * Чим це все стало?
Певним сурогатом втраченого райського блаженства.

 * Якими словами роз’яснює апостол Павло наслідки гріхопадіння Адама?

“Як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили” (Рим. 5:12).

 * Чого не позбавлений жоден з нащадків Адама?
Спадкової схильності до гріха.

 * Яке відчуття було у старозавітних людей?

Своєї природженої вини перед Богом: “Ось я в беззаконні зачатий, і в гріхах  породила мене мати моя” (Пс. 50:7).

 * В що вони вірили?
В те, що Бог “карає дітей за провину батьків до третього і четвертого покоління” (Вих. 20:5) – не безневинних дітей, а тих, чия особиста гріховність корінилася в провині їх предків.

 * Що виходить з раціоналістичної точки зору?
Те, що покарання всього людства за гріх Адама є несправедливістю.

 * Де розкривається вчення про відповідальність людства за гріх Адама?
В вітлі Божественного Отдкровення і осмислюється в поєднанні з догматом про іскуплення людини Новим Адамом – Христом.

 * Як про це написав апостол Павло?
“Як через злочин одного – всім людям осудження, так виправданням одного – всім людям виправдання життя. Бо як через непослух однієї людини стали всі грішниками, так і послухом одного стануть праведними… щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим” (Рим. 5:18-19, 21).

* Як починається біблійна розповідь про гріхопадіння перших людей?
“Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог” (Бут.3:1).

* Хто був в образі змія?
Той самий “великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушує увесь Всесвіт”, про якого йдеться в Одкровенні Іоанна Богослова (Апок. 12:9) і який колись був Світоносцем (Люцифером), але відпав від любові Божої і став ворогом всякого добра.

 * Як скористався диявол змієм?
Як знаряддям.

 * Чим спокусив диявол людину?
Надією ” на обожнення”, як висловився преподобний Іоанн Дамаскін.

 * Чому людина не розпізнала обману?
Тому, що прагнення до обожнення було закладене в неї Творцем.

 * Що є ознакою крайньої гордості?
Прагнення стати рівним Богові, всупереч Йому.

 * Що допомагає нам біблійна розповідь про гріхопадіння?
Зрозуміти всю трагічну історію людства і його теперішній стан, оскільки показує, ким ми були і чим стали.

 * Чо́му людина дала перевагу?
Не Божественній заповіді, а диявольському обману.

 * Що людство повторює з покоління в покоління?
Помилку Адама.

 * Чим воно спокушується?
Оманливими цінностями.

 * А що забуває?
Істинні – віру в Бога і вірність Йому.

 * Завдяки чому гріх перших людей став можливим?
Свободі волі, якою вони володіли.

 * Чим є свобода?
Великим даром, що робить людину образом Творця.

 * Що закладено в свободі?
Можливість відпасти від Бога.

* В чому людина цілком вільна?

Визначити себе негативно стосовно Бога – аж до конфлікту із Ним.

 * Чого Бог не захотів?
Насильницьким  чином запобігти гріху.

 * Чого не міг диявол?
Примусити людину до зла.

 * Чому людина є сама винуватцем гріхопадіння?
Тому, що зле використала даровану їй свободу.

 * У чому полягав гріх першої людини?
Блаженний Августин бачить його в непослуху: “Не може бути, щоб власна воля не обвалилася на людину великим тягарем падіння, якщо вона зрозуміло віддає перевагу вищій волі. Цього людина й зазнала, порушивши заповідь Божу, і через цей досвід відчула відмінність між… добром послуху і злом непослуху”.

 * А що говорять, по цьому поводу, більшість древньоцерковних письменників?

Те, що Адам згрішив внаслідок гордості.

 * Як про це пише преподобний Іоанн Ліствичник?
“Де відбулося гріхопадіння, там раніше поселилася гордість. Покарання гордому – падіння, а досадник – демон… Через одну цю пристрасть дехто (диявол) спав  з неба”.

 * А як про це говорить преподобний Симеон Новий Богослов?
“Еосфор, а слідом за ним Адам, один будучи ангелом, а інший – людиною, вийшли зі свого єства і, розгордившись перед Творцем своїм, самі захотіли стати богами”.

 * Чи є гордість?
Стіною між людиною й Богом.

 * Що є корінням гордості?
Егоцентризм, зверненість на себе, самолюбивість, само жадання.

 * Як проходить гріхопадіння?
До гріхопадіння єдиним об’єктом любові людини був Бог; та ось з’явилася цінність поза Богом – дерево “добрим для споживання, приємним для очей і жаданим” (Бут. 3:6) – і вся ієрархія цінностей розвалилася: на першому місці постає моє “я”, на другому – предмет мого пожадання. Для Бога місця не залишається: Він забутий, вигнаний із мого життя.

 * Що плід дав людині?

Не додав щастя; навпаки, людина раптом відчула свою оголеність: їй стало соромно, і вона намагається сховатися від Бога.

 * Що означає відчуття власної наготи?
Втрату того Божественного покриваючого світлоносного одягу, який захищаі людину від “пізнання зла”.

 * Яке було перше відчуття людини, після гріхопадіння?
Пекуче відчуття сорому за власну срамоту.

 * А друге…?

Бажання сховатися від Бога.

 * Що воно показує?
Те, що людина втратила поняття про всюдисущність (всюди присутність) Божу і шукає якесь місце, де Бога немає.

 * Чим людина могла повернути собі колишню гідність?
Покаянням.

 * Що робить Бог?
Виходить “на пошук” людини, що впала в гріх: Він ходить між деревами раю і мовби шукає її, питаючи “де ти”? (Бут. 3:9).

 * Що вбачаємо у цьому ходіння Бога раєм?
Смирення Христа.

 * Де воно відкривається?
В Новому Завіті, смирення, з якм Бог виходить шукати вівцю, що заблукала.

 * На що Бог сподівався?
На покаяння Адама.

 * Що міститься в питанні Бога?
Заклик до покаяння.

 * При якій умові Адам був би пробачений?
Коли б сказав: “я согрішив”.

 * Що виявляє Адам?

Самовиправдання, звинувачуючи у всьому дружину: “Жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв” (Бут. 3:12).

 * Що, з цього, виходить?
Те, що –Ти (Боже) дав жінку, Ти й винний…

 * А як поступає жінка?
Вона у всьому звинувачує змія.

 * В який стан перейшла людина, згрішивши?
У протиприродній. (авва Дорофей)

 * Яким став дух людини?
Душевним, пристрасним.

 * А душа?

Потрапила під владу тілесних інстинктів.

 * А тіло?
Втратило первинну легкість і перетворилося на важку гріховну плоть.

 * Якою стала людина після гріхопадіння?
“Глухою, сліпою, голою, не чутливою по відношенню тих (благ), від яких відпала, а крім того, стала смертною, тлінною і приземленою”, “замість божественного і нетлінного знання вона увібрала плотське знання, бо осліпнувши очима душі… вона прозріла тілесними очима” (преподобний Симеон Новий Богослов).

 * Що увійшло у життя людини?
Хвороби, страждання і скорботи.

 * Чому вона стала смертною?
  Втратила можливість куштувати з дерева життя.

 * Що стало з природою?
Стала ворогувати проти людини.

 * Що робили Адам і Єва, опинившись поза раєм?
Плакали.

 * Скільки вони плакали?
Все своє життя.

 * Коли Церква згадує Адамове вигнання?
Напередодні Великого посту.

 * Які слова співають на . на тому богослужінні?
“Адам був вигнаний з раю через поживу; тому, сидячи проти нього, він ридав, взиваючи зворушливим голосом: горе мені! як постраждав я, бідний! я переступив одну заповідь Владики і позбувся усіх благ! О раю святіший, насаждений для мене… я вже не насолоджуватимуся твоєю принадою і вже не побачу Господа Бога мого і Творця, бо піду у землю, з якої був взятий”

* Яке вчення поставляє християнство матеріалістичному уявленню про ранні стадії розвитку людства, що люди були подібні до звірів і вели примітивний образ життя, не знаючи Бога і не маючи жодної уяви про мораль?
Про блаженство перших людей у раю і про подальше їх гріхопадіння і вигнання з раю.

 * Що збереглось в міфології багатьох народів?
Перекази про первісне блаженство людей і їхнє подальше падіння.

 * Що означає грецьке слово “міфос”?
Розповідь, історію, переказ, притчу, переважно оповідь про богів та героїв, тобто про доісторичне минуле людства.

 * Що є міф по О. Лосєву?
“Саме життя”, “саме буття, сама реальність”, тобто справжня історія, але виражена в словах та символах.

 * Яка – мова міфу?
Мова символів: правдива історія, стаючи міфом, зодягається в слова й образи, що мають символічне значення.

 * Що зберігається у бідь-якій міфології?

Частка правди.

 * Що цим пояснюється?
Подібності між різними міфологіями.

 * Чим відрізняється біблійна оповідь від усіх давніх міфів?
Тим, що вона належить богообраному народові – єдиному, який зберігав істинну віру.

 * Що не проникло в цю оповідь?
Спотворення.

 * Як збереглось передання?
Неушкодженим.

 * Як приймає Церква все, що написане в Біблії?

Як богооткровенну істину, тобто істину, відкриту Самим Богом через Своїх обранців, – учителів, апостолів, пророків.

 * Чому , в цій оповіді, кожне слово, кожен образ вимагають тлумачення?
Тому, що написана символічною мовою.

 * Що розуміємо під “небом й землею”?
Те, що це символ чогось значнішого, аніж астрономічне небо і земля, куля.

 * А “змій”, який був “хитріший за всіх польових звірів”?
Це не звичайна змія, а якась сила зла, що увійшла до неї.

 * Як можна визначити ти біблійну повість?
Як символічну розповідь про справжні події.

 * Куди Бог ввів створену людину?
До раю – саду.

* Де Він його насадив?
“… в Едемі, на сході” (Бут. 2:8).

 * Яке було життя людини?
В повній гармонії з природою: вона розуміла мову звірів, і вони слухались її; всі стихії корилися їй як цареві.

 * Що мав Адам на лиці?
“Сяючу славу”.

 * Кому він був другом?
Богу.

 * Для чого Бог привів до нього звірів?
“Щоб бачити, як він назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, таким і було ім’я їй” (Бут. 2:19).

 * Що пізнає Адам, даючи імена звірям і птахам?
Смисл, сокровенний логос кожної живої істоти.

 * Що таке ім’я?

Це більше, аніж просто символ чи умовне позначення тієї чи іншої істоти.

 * Що творив Адам?
Імена всьому живому.

 * Чому Бог ввів людину в світ як священика видимого творіння?
Бо вона одна була здатна словесно прославляти Його і благословляти.

 * В чому – сенс і виправдання буття людини?
Приносити “жертву хваління”. У цій непереривній євхаристій ній (благодарственній) жертві.

 * Що є, в цій жертві?
Блаженство.

 * Що делегує людину на це первосвященницьке служіння?
Небо, земля, море, поля і гори, птахи і звірі – все творіння.

 * Що Бог дозволяє людині?
Куштувати зі всіх дерев у раю, зокрема з древа життя, що дарує безсмертя.

 * А що заборонив?
Куштувати з древа пізнання і зла.

 * Що означає “пізнати зло”?
Долучитися до зла і відпасти від блаженства і безсмертя.

 * Яке було надане людині право?
Вибору між добром і злом.

 * Що Бог підказував?
Яким повинен бути вибір.

 * Про що Бог попереджував?
Про наслідки гріхопадіння.

 * Що стає з людиною, котра вибирає зло?
Відділяється від життя і “смертю вмирає”.

 * А яка вибирає добро?
Підноситься до досконалості і досягає найвищої цілі свого існування.

 * Яка – ціль життя?
“Обо́ження” (феосіс).

 * Що значить – обожнення?
Уподібнення Богові наскільки можливо і єднання з Ним.

 * Як апостол Павло називає це єднання з Богом?
“Усиновленням” Богові (Рим. 8:15).

 * А апостол Петро?

“Причастям Божого єства” (2 Пет. 1:4).

 * Чим є єднання з Богом?
Життям з Богом і в Богові, коли особистість людини не знакає, а залишається сама собою, долучаючись до повноти любові Божественної.

* Про що знали всі стародавні релігії?
Про те, що в людині є не тільки матеріальне, але й духовне начало.

 * Як зображається матерія в дуалістичних релігіях?
Одвічно злою і ворожою людині.

 * Кого вважали маніхеї творцем матеріального світу?
Сатану.

 * Як говорилось, про тіло, в античній філософії?

Тіло – в’язниця, в якій ув’язнена душа, або могила, в яку вона похована.

 * Чим є всяке розумне буття?
Безсмертним.

 * Чому суперечить вчення про те, що людина на землі терпить покарання за свої гріхи в минулих життях?

Поняттю про благість Божу.

 * Коли немає сенсу в покаранні?
Якщо людина не знає, за що вона терпить.

 * Що називається людиною?
Істота, що складається з тіла і душі.

 * Що залишається в душі, після виходу її з тіла?
Певні ознаки єдності (впізнали багатий і Лазар одне одного).

 * Що прийме душа під час оновлення?
Тіло, яке в ній ніби відбивалось, після виходу з нього.

 * Що підкреслювали Отці Церкви, говорячи про тіло й матерію взагалі?

Їх Божественне походження.

 * Як про це висловився преподобний Іоанн Дамаскін?
“Я сповідую, що матерія є творінням Божим і вона прекрасна. Я не поклоняюся матерії, а поклоняюся Творцеві матерії, що задля мене став матеріальним… і звершив через матерію моє спасіння”.

 * Для яких єретиків було презирство до гребування плоттю?
Гностиків, монтажистів, манихеїв.

 * Що, про тіло, засвідчив святитель Іоанн Златоуст?
“… Якщо хочеш знати, Яким Бог створив наше тіло спочатку, підемо в рай і поглянемо на первозданну людину”.

* Що мається на увазі, коли говориться про “умертвіння плоті”?
Умертвіння гріховних уподобань і “плотської похоті”, а не зневажання тіла як такого.

 * В чому полягає християнський ідеал?
Щоб очистити плоть і звільнити від наслідків гріхопадіння, повернути до первинної чистоти.

 * Яким терміном позначається духовне начало в людині?
“Душа” (псіхе).

 * Як часто говориться про душу , в псалмах Давида?
Як про внутрішнє нематеріальне начало в людині: “Тебе жадає душа моя, за Тобою тужить плоть моя” (Пс. 62:2).

 * Яке визначення душі дав святитель Афанасій Великий?
“Душа є сущністю розумною, безтілесною, безпристрасною, безсмертною”.

 * Яке доповнення дав святитель Григорій Ніський?
“Душа є сущністю народженою, сущністю живою, розумною, такою, що привносить собою в органічне і плотське тіло життєву силу”.

 * Що означає – сущність душі?
Має самостійне існування.

 * Як називається, в людині, вище духовне начало?

“Духом” а бо “умом”.

 * Чим володіє ум?
Здатністю осягати сенс речей, проникати в їх суть.

 * Як, про ум, говорить святий Антоній Великий?
“Ум усе бачить, навіть те, що на небі (тобто в духовному світі), і ніщо не затьмарює його, окрім гріха”.

 * Що може людина через ум?
Доторкнутися до Бога, молитися Йому; умом чує вона і “відповідь” Бога на свою молитву.

 * Як ум називає святитель Григорій Палама?
“Часткою Божества”.

 * Що він цим підкреслює?
Його неземне походження.

 * Що таке людина в сприйнятті атеїста?
Це мавпа, тільки з розвиненішими здібностями.

 * Що таке людина в сприйнятті будиста?
Одне з перевтілень душі, яка до свого вселення в тіло людини могла існувати в тілі собаки чи свині і після смерті людського тіла може знов опинитися в тілі тварин.

 * Що тут зовсім відсутнє?
Поняття “особистості” як сукупності душі й тіла, поєднаних нерозлучно.

 * Що є людина в християнстві?

Це особистість, персона, сотворена за образом Божим, тобто є іконою Творця (гр.. ікон означає “образ”).

 * Де стоїть людина ща своєю гідністю?
Не нижче від ангелів.

 * Як про це говорить пророк Давид?
“… Що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшься ним? Ти створив його мало чим меншим за Ангелів: славою і честю увінчав його; поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його” (Пс. 8:5-7).

* Чому Бог сотворив чоловіка і жінку, дві особи?
Тому, що самотня егоцентрична монада не здібна до любові.

 * Що є синтезом людського подружжя?
Народження дитини.

 * Що є відображенням триіпостасної Божественної любові?
Повноцінна сім’я – чоловік, дружина й дитина.

 * Яке дав Бог людям повеління?
“плодіться і розмножуйтеся” (Бут. 1:28).

 * Чим підкреслюється єдність єства всього роду людського?
Чергуванням однини і множини, коли мова йде про людину (“створив її” – “створив їх”).

 * “Бог одночасно є однією Природою і трьома Іпостасями; людина одночасно є однією природою і безліччю іпостасей; Бог єдиносущний і триіпостасний; людина єдиносущна і багатоіпостасна”.

 * Що говорив Платон, про створення людини?
“Бог “карбував” живі істоти “відповідно до природи першообразу”.

 * А Філон Олександрійській?

Називав людину “створеною за образом ідеального Першообразу”.

 * Як по-грецькому буде слово “Образ”?
“Ікон” – звідси “ікона”.

 * Що означає “ікона”?
“Портрет” або “зображення”, тобто щось створене за зразком (протоіпос – “первообраз, прототип” і таке, що подібне до зразка, хоча й не тожне останньому за природою.

 * В чому бачили, деякі Отці й учителі Церкви, риси образу Божого?
В розумно-духовній природі людини як “істоти розумної” (грец. зоон логікон).

 * Що, по словам святителя Василія Великого, дають досконалість нашій природі?
Розум і слово.

 * Чи є тіло людини образом Божим?
Ні, Бог є Дух, і образ Божий повинен бути духовним.

 * В чому вбачають образ Божий в людині?
У вільній його волі і в її здатності до вибору.

 * До чого Бог не хоче примушувати людину?
Ані до добра, ані до зла.

 * Чого чекає від людини?
Не просто сліпої покори, а взаємної любові.

 * Через що людина може уподібнитися Богові?
Через любов до Нього.

 * Що говорять безсмертя людини, її панівне становище в природі, а також

про властиве їй прагнення до добра?
Те, що вона має риси образу Божого.

 * Як називає людину Татіан?
“Образом безсмертя Божого”.

 * Як Бог створив душу, зі слів преподобного Макарія Єгипетського?

“За образом добродіяння Духа, вклавши в неї закон добродіянь, розсудливості, знання, благорозумність, віру, любов та інші чесноти, за образом Духа”.

 * Чим є здатність людини до творчості?
Відображенням творчої здатності самого Творця.

 * Як говорить Іісус Христос про Бога, як про “працівника”?
“Отець Мій донині робить і Я роблю” (Ін. 5:17).

 * Що було заповідано людині?
“Обробляти” рай (Бут. 2:15), тобто трудитися в ньому, піклуватися про нього.

 * Для чого людина потребує використання своїх творчих здібностей?
Для уподібнення Богові.

 * Що, в людині, є “образом” Божим?
Те, що спочатку вкладене Творцем.

 * А подоба?
Те, чого належить досягти в результаті добродійного життя.

 * Що означає вираз “за образом”?
Розумне і обдароване вільною волею.

* Чим є людина, в творчому процесі трьох Осіб Божественної Тройці?
Вінцем творіння.

 * Що було перед створенням людини?
Рада: “Створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою” (Бут. 1:26).

 * Для чого була потрібна “Предвічна рада” Трьох?
Не тільки тому, що людина народжується як істота вища, наділена розумом і волею, панівна над усім видимим світом, але й тому, що вона, будучи абсолютно вільною і незалежною від Бога, порушить заповідь, відпаде від райського блаженства, і знадобиться хресна жертва Сина Божого, щоб відкрити їй шлях назад, до Бога.

 * Що Бог бачив, маючи намір створити людину?
Її подальшу долю.

 * Як Він бачить майбутнє?
Як сьогодення.

 * Чим не є передбачення Боже?
Жеребом, що визначає долю людини.

 * Чого Адамові не було “на роду написано”?

Согрішити.

 * Від чого останнє залежало?
Від його вільної волі.

 * Від чого не звільняє нас Боже передбачення?
Від відповідальності за гріх.

 * Наскільки велике милосердя Боже?
Настільки, що він виявляє готовність принести в Жертву Самого Себе, щоб відкупити людство від наслідків гріха.

 * З чого створив Бог людину?
З пороху земного, тобто з матерії.

 * З якого моменту людина стала душею живою?
Коли Бог вдихнув у лице її дихання життя.

 * Що людина отримує?
Певне Божественне начало, запоруку свого доручення до Божественного буття.

 * Як про створення людини говорить Анастасій Синаїт?
“Сотворивши Адама за образом і подобою Своєю, Бог вдихнув у нього благодать, просвітлення і промінь Всесвятого Духа”.

 * Ким є людина у створеному світі?
“Напівбогом”.

 * Як святі Отці називають людину?
“Посередником” між видимим і невидимим світом, “сумішшю” обох світів.

 * Як вони ще, слідом за античними філософами, її називають?
Мікрокосмосом – малим світом, малим космосом, що об’єднує в собі всю сукупність створеного буття.

 * До чого покликана людина?
Стати богом.

 * Ким є людина, в своєму потенціалі?
Боголюдиною.

* Від чого залежить доба?
Від Сонця.

 * Коли з’явилося Сонце?
На четвертий день творіння.

 * Що означало, мовою Біблії, слово “день”?
Який проміжок часу, інколи досить тривалий.

 * Чим називає Давид сорокалітнє блукання євреїв між Червоним морем і Ханааном?
“Днем спокуси в пустелі” (Пс. 94:8).

 * Що він говорить в іншому псалмі, по цьому питанні?
“Перед очима Твоїми тисяча років, як день вчорашній” (Пс. 89:5).

 * А що говорить апостол Петро?
“У Господа один день, як тисяча років, а тисяча років, як один день” (2 Петр 3:8).

 * З чого можна припустити, що сьомий день ще не завершений?
З того, що про нього не сказано”і був вечір, і був ранок”, як про інші дні.

 * Що розуміли християни спрадавна під “восьмим днем”?
Майбутній вік і Царство небесне.

 * Про що все це говорить?
Про те, що біблійні шість днів – це шість послідовних етапів творення, яке розгортається поступово, як грандіозна картина великого Художника.

 * Чим не є “початок” часу?
 Самим часом.

 * Чим є “початок”?
Та перша і коротка мить, яка залучає створене буття до вічності.

 * Чо́му буде змушений підкоритися всесвіт з тієї миті, коли спливатиме час?
Його законам, згідно  з якими минулого ще немає, в сьогодення єє невловимим і миттю, що завжди щезає, не встигнувши початися, вже закінчується.

 * Чим є вічність?
Відсутність часу.

 * Що є поза часом?
Над-буття або небуття.

 * Куди увійде Всесвіт, після закінчення часу?
У над-буття і стане вічним.

 * Як говорить Платон про створення Всесвіту?
“Час виник разом із небом, щоб, одночасно народженні, вони і розпалися б одночасно, якщо настане для них розпад”.

 * Чим була “Земля” першого дня, згідно зі святителем Філаретом (Дроздовим)?

“Разюча пустка”, хаотична первинна речовина.

 * Що вона мала в собі?
Зародок майбутньої краси, гармонії, комічності.

 * Що підкреслюють “темрява” і “безодня”?
Неорганізованість і безвидність матерії.

 * А вода?
Її пластичність.

 * Що робив Святий Дух?
Охороняв і животворив матерію “витаючи” над нею і вдихаючи в неї “дух життя”.

 * Чим було світло першого дня?

Світлом Божества, що відобразилося у створеному бутті.

 * На що вказує вираз “сказав”?

На дію Слова Божого, однієї з Іпостасей Святої Тройці.

 * А “побачив”?
Говорить про свідомість і доцільність творчого процесу, про задоволення Художника від того, що створений ним Космос справді прекрасний.

 * Від чого походить слово “хаос”?
Від дієслова, що означає “роззявленням рота виражати здивування”.

 * Чим є “твердь”?

Простір.

 * Що він має?

Міцність, стабільність, твердість.

 * Що Бог створює на третій день?
Сушу і море і відокремлює одне від іншого.

 * А на четвертий?
Сонце, Місяць та інші світила.

 * Що, з цієї миті, запрацювало?
Механізм доби – ритмічної зміни дня та ночі.

 * Що сталось в п’ятий день?
Морська стихія, з веління Божого, породжує риб та плазунів, а повітря – птахів.

 * А шостого дня?
З’являються тварини й людина.

 * Якого показує Бога біблійна картина створення світу?
У всій Його творчій могутності.

 * Чим є матеріальний космос?
Відображення – ікона Божої краси.

 * Кого Бог селить в центрі Всесвіту?
Людину.

 * До чого покликане все живе, з предвічним задумом Творця?
Його прославляти.

 * Чого не бачать невіруючі, спостерігаючи за матеріальним світом?

Відображення вищої нематеріальної Краси6 для них у світі немає нічого чудового, все – природне і буденне.

* Що сталося, ще до створення Богом видимого світу, у духовному світі?
Частина ангелів, повставши проти Бога, відпала від Нього і зробилася ворогом усьому доброму й святому.

 * Хто стояв на чолі цього воїнства?
Еосфор, або Люцифер.

 * Що показує його ім’я – “світлоносний”?
Те, що спочатку він був добрим.

 * До яких чинів ангельських він відносивсь?
До вищих.

 * Як розповідається, про відпадіння ангелів, в Апокаліпсисі?
“… І впала із неба велика зірка, що горіла мов світильник… і уражена була… третя частина зірок, так що затьмарилася третя частина їх” (Апок. 8:10, 12).

 * Що вбачається в цих словах?
Те, що разом із денницею відпала третина ангелів.

 * Куди потрапили диявол і демони?
В темряву.

 * Що має кожна розумна жива істота, ангел чи людина?
Право вибору між добром і злом.

 * Чим повинне стати добро?
Власним надбанням.

 * При якій умові жодна жива істота не могла б стати повноцінною вільною особистістю?
Якби благо було нав’язане Богом як необхідність і неминучість.

 * Як про це говорять святі Отці?
“Ніхто ніколи не став добрим з примусу”.

 * Що є відповіддю, на одвічне питання філософії, про походження зла?
Вчення про добровільне відокремлення диявола від Бога.

 * Що є дуалізм?
Вчення, згідно з яким у світі від початку діють дві рівні сили, – добра та зла – що керують світом і наче роздирають його на частини.

 * На яке питання богослів’я не дає чіткої відповіді?
Чому Бог, не будучи творцем зла, все ж таки дозволив йому діяти.

 * Що, по цьому птьанню, говориться в Біблії?
“Думки Мої – не ваші думки, ні ваші шляхи – шляхи Мої… Як далеко небо від землі, так і шлях Мій від шляхів ваших і думки ваші від думок Моїх” (Іс. 55:8-9).