* Із чим споріднене, у багатьох мовах, слово “Бог”?

Із різними словами та поняттями, кожне з яких може сказати щось про властивості Бога.

 * Що намагалися, в давнину люди, з підібраних слів про Бога?

Висловити своє уявлення про Бога, свій досвід дотику до Божества.

 * З яким словом споріднене, у російській мові та в інших мовах слов’янського походження, слово “Бог”?

Із санскритським “бхага”.

 * Що воно означає?
“Той, що одаряє, наділяє”.

 * Яке ще слово споріднене зі словом “Бог”?
“Багатство”.

 * Яке у ньому виражене уявлення про Бога?
Як про повноту буття, як вседосконалість і блаженство.

 * Де вони не залишаються?
Всередині Божества.

 * Куди проливаються?
На світ, людей, на все живе.

 * Чим Бог нас обдаровує, наділяє?
Своєю повнотою, Своїм багатством.

 * При якій умові?
Як ми долучаємося до Нього.

 * Від якого дієслова походить грецьке слово”феос” і, що вовно означає?
“Теін”, що означає “бігти”.

 * Яких “богів” шанували перші з людей, що населяли Єлладу?
Сонце, місяць, землю, зірки, небо.

 * Що бачили греки в природі, в її коло обігу, в її цілеспрямованому

“біганні”?

Вказівки на існування якоїсь вищої розумної сили.

 * З чим вони її не могли ототожнити?
З єдиним Богом.

 * Як зображали?
У вигляді безлічі божественних сил.

 * Яку етимологію наводить святитель Григорій Богослов?
Ім’я “феос” від дієслова “єтхін” – “запалювати”, “палати”, “горіти”.

 * Як говориться в Біблії про Бога?
“Бо Господь, Бог твій, є вогонь, що поїдає, Бог ревнитель” (Втор. 4: 24).

 * На що здатний Бог, по словах апостола Павла?
Винищувати і спалювати усяке зло (Євр. 12: 29).

 * Як про Бога говорить преподобний Серафим Саровський?
“Бог – це вогонь, що зігріває й запалює серця і утроби”.

 * А святі Варсонофій та Іоанн?
“Бог є вогонь, а диявол холодний”.

 * Яку етомологію слова “феос” дає преподобний Іоанн Дамаскін?

Від “теаомє”- “споглядати”.

 * До якого часу Він усе споглядав?
Як воно отримало буття.

 * Від якого дієслова походить слово “Бог” у мовах германського походження?

Що означає “падати ниць”, падати в поклонінні.

 * Що сталось із Савлом, майбутнім апостолом Павлом, якого Бог осяяв на шляху до Дамаску?
Уражений цим світлом, нараз “упав на землю… із трепетом і острахом” (Діян. 9: 46).

 * Яким ім’ям відкрився Бог давнім євреям?
“Яхве” – “Сущий”, такий, що має існування, має буття.

 * Що підкреслює це ім’я?
Перевагу бутя Божого над буттям усього існуючого: це самостійне, первинне, вічне буття, це повнота буття, яка є надбуттям.

 * Чим є Сущий?
Началом й мірою вічності, причиною часу і міра часу для всього існуючого і, взагалі, становленням всього, що встановлюється.

 * Що перебуває в Сущому?

Все сущее – як те, що змінюється, так і незмінне.

 * Що Він у Собі містить?
Сукупність усіх форм бутя – як теперішніх, так і майбутніх.

 * Чому євреї, в епоху після вавілонського полону, не промовляли ім’я Яхве – Сущий?
Мали благоговіння перед цим Іменем.

 * Ким і де воно промовлялось?
Первосвящеником, один раз на рік, при кадінні у Святому святих.

 * Яким словом замінювали ім’я Яхве пересічною людиною, або навіть священником у храмі?
“Небо”.

 * Яка ще булла традиція, коли потрібно було сказати “Бог”?

Вмовкали і прикладали руку до серця, чи показували рукою на небо.

 * Про що древні євреї добре усвідомлювали?
Що в людській мові немає такого імені, слова чи терміну, яким можна було б повідомити про сущність Божу.

 * Як про це говорив святитель Григорій Богослов?
“Божество не іменується… Як ніхто і ніколи не вдихав у себе всього повітря, так ані розум абсолютно не вміщав, ані голос не обіймав Божої сущності”.

 * Що показували євреї, утримуючись від промовлення імені Бога?
Те, що до Бога можна долучитись не стільки через слова й описи, скільки через благоговійне і трепетне мовчання.