* Який робимо висновок, досліджуючи імена Бога?
Жодне із них не може дати нам повного уявлення про Нього.

 * Що виявляємо, говорячи про властивості Бога?
Те, що їх сукупність не є Богом.

 * Що Бог перевершує?
Будь-яке ім’я: чи назвемо Його буттям – Він перевершує буття, Він є надбуття; чи назвемо правдою або справедливістю – у Своїй любові Він перевершує всяку справедливість; чи назвемо любов’ю – Він більший ніж любов, Він – над любов.

 * Що ще Бог перевершує?
Будь-яку властивість, яку ми здатні Йому приписати, чи то всезнання, всюди присутність чи незмінність.

 * До якого доходимо розуміння?
Про Бога взагалі нічого не можна сказати ствердно: усе, що б ми не сказали про Нього, є неповним, частковим і обмеженим.

 * Що можна сказати про Бога?
Чим Він не є.

 * Яку назву отримав цей спосіб міркування про Бога?
Апофатичного (негативного) богослов’я на відміну від катафатичного (позитивного).

 * В чому полягає апофатизм?
В запереченні всього, чим не є Бог; означає не обмеження чи виняток, а піднесення і перевагу.

 * Чим не є Бог?
Ані душею, ані розумом, ані уявою, ані думкою, ані мисленням, ані життям, Він не є словом, ані думкою… Бог не є “предметом” пізнання, Він над пізнанням.

 * Яким є шлях пізнання?
Є шляхом абстрагування і заперечення, шляхом спрощення і замовчування.

 * Як пізнаємо Бога?
В спокої духа, в спокої незнання.

 * Чим є це апофатичне незнання?

Не відсутність, в повноцінне знання, несумірне тому зі всяким частковим пізнанням.

 * Чим є це незнання?
Спогляданням.

 * Як пізнається Бог?
 Через незбагнене із Ним єднання.

 * Як отці і учителі Церкви зокрема, Діонісій Ареопагіт, Григорій Ніський) порівнюють апофатичне сходження розуму до Бога?

Зі сходженням Мойсея на гору Синай до Бога, Який оточив Себе мороком (2 Цар. 22:12).

 * Що означає Божественний морок?
Відсутність чогось матеріального чи плотського.

 * Що означає вступити в Божественний морок?

Вийти за межі умоосяжного буття.

 * Що означало, що Ізраїльский народ під час зустрічі Мойсея із Богом мав перебувати біля підніжжя гори?
Тобто в межах катафатичного знання про Бога.

 * Що означає, що Мойсей вступив у морок?
Відмовившись від усього, зустрівся з Богом, Який поза всім, Який там, де немає нічого.

 * Чо́му уподібнюємо Бога, говорячи, що Бог є Світло?
Плотському світлу.

 * Про що йде мова, говорячи про Христа, що преобразивсь на Фаворі, що

“просяяло лице Його як сонце, одяг же Його зробився білим, мов світло” (Мф. 17:2)?

Про нестворене сяйво Божества, що перевершує всяке людське уявлення про світло.

 * Як може виражатися термінологічний апофатизм?
Декількома способами: 1) через використання термінів, що починаються з префікса “не-” (Небуття, несущий, невидимий, незбагнений); 2) через використання термінів з префіксом “над-” )надсущий, надблагий, навіть “над – Бог”, як у Діонісія Ареопагіта); 3) через вживання понять, зазделегіть протилежних очікуваному (“Божественний морок”, замість “Божественне світло”, “незнання” замість “Знання”; 4) через вживання оксиморонів – словесних пар, в яких одне слово за значенням протилежне іншому (“бачити невидиме”, “осягати незбагненне”, “пресвітлий морок”).

 * Чому частіше, у нашому розумінні Бога, оперуємо катафатичними поняттями?
Це легко і доступно для розуму.

 * Чому відповідає шлях заперечень?
Духовному сходженню в ту Божественну безодню, де замовкають слова, де завмирає розум, де припиняється будь-яке людське знання й осягнення, “де Бог”.

 * Де душа може зустріти Бога?
Не на шляхах спекулятивного знання, а в глибині молитовного мовчання.

 * Як Він їй відкривається?
Як не-осяжний, не-приступний, не-видимий і разом з тим живий, близький та рідний, – як Бог Особистість.