* Коли сформувалось монофелітство?
На початку 7-го століття.

 * Що воно сповідувало у Христі?
Одну волю.

 * Що заперечувалось?
Самостійність двох природ Христа.

 * Про що вчили?
Про повне поглинання Його людської волі волею Божественною.

 * Хто сповідував монофелітські погляди?
Три патріархи – Гонорій Римський, Сергій Константинопольський і Кир Олександрійський.

 * На що вони сподівалися?
Шляхом компромісу примирити православних із монофізитами.

 * Хто були головними борцями проти монофелітства в середині 7-го ст.?

Преподобний Максим Сповідник і папа Мартин, наступник Гонорія на римський кафедрі.

 * Як святий Максим вчив про дві енергії і дві волі у Христі?
“Христос, будучи за природою Богом, користувався волею, що за природою була божественною і отчою, бо у Нього з Отцем одна воля. Будучи ж людиною за природою, він також користувався природною людською волею, яка аніскільки не протистояла волі Отця”.

 * Яка була у Христа людська воля?
Абсолютно самостійною.

 * Де це особливо видно?
На прикладі гетсиманської молитви Спасителя: “Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця, втім, не як Я хочу, а як Ти” (Мф. 26:30).

 * При якій умові така молитва не була б можливою?
Якби людська воля Христа була повністю поглинена Божественною.

 * Як був покараний святий Максим за своє сповідання євангельського Христа?
В нього вирізали язика і відтяли праву руку. Він помер на засланні, як і папа Мартин.

 * Який Вселенський Собор підтвердив вчення святого Максима?

6-й в 680 – 681 роках у Константинополі.

 * Яка була постанова?

“Проповідуємо… що в Нього (у Христі) дві природні волі або бажання, і дві природні дії нероздільно, незмінно, нерозлучно, незлитно. Ці дві природні волі не протилежні одна одній… але Його людська воля… підкоряється божественній і всемогутній волі”.

 * Як діяла у Христі людська воля?
Вільно обирає тільки добро – і жодного конфлікту між нею і Божественною волею немає.

 * Яка таємниця розкривалася у богословському досвіді Церкви?
Боголюдської особистості Христа – Нового Адама і Спасителя світу.

* Що є головним джерелом нашого знання про Бога і про Христа?
Святе Письмо.

 * На чому були обґрунтовані всі єресі?

Посиланнями на Писання і цитатами з Біблії.

 * Що є критерієм правильного розуміння Біблії?
Святе Передання.

 * Що містить Святе Передання?
Весь багатовіковий досвід життя Церкви.

 * Де він відображений, окрім Письма?
В діяннях і постановах про віру Вселенських Соборів, у творах Святих Отців, у літургічній практиці.

 * Про що свідчить Святе Передання?
Про постійну і живу присутність Христа в Церкві.

 * В чому – весь пафос Нового Завіту?
В тому, що його автори були “свідками”.

 * Як про це говорить святий апостол Іоанн Богослов?
“Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, чого розглядали і чого торкалися руки наші – про Слово життя, бо життя явилося, і ми бачили, і свідчимо, і звіщуємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилося нам” (1 Ін. 1: 1-2).

 * Як Євангеліє розповідає про Христа?
Як про Бога й людину.

 * Який догмат належало церковному Переданню  сформулювати?

Про поєднання Божества і людства у Христі.

 * Як учив про Бога Логоса, у другій половині 4-го століття, Аполлінарій

Лаодикійський?

Предвічний Бог Логос прийняв людську плоть і душу, але не прийняв людського розуму: замість розуму у Христа було Божество, що злилося з людським і становило із ним одну природу.

 * Що виходить, згідно з вченням Аполлінарія?

Те, що Христос не є повністю єдиносущним нам, оскільки не має людського розуму. Він є “небесною людиною”, що лише прийняла людську оболонку, але не стала повноцінною земною людиною.

 * Що говорили його послідовники?
Те, що Логос прийняв тільки людське тіло, а душа й дух у Нього Божественні.

 * Про що вчили Діодор Тарсійський і Феодор Мопсуестійський?
Про співіснування у Христі двох окремих самостійних природ, які співвідносяться таким чином: Бог Логос вселився в людину Іісуса, Якого Він вибрав і помазав, до Якого “доторкнувся” і з Яким “зжився”.

 * Яке було єднання людства з Божеством, згідно з Феодором і Діодором?
Не абсолютним, а відносним: Логос жив в Ісусові, як у храмі.

 * По якому розумінні Несторій, учень Фоедора, називав  пресвяту Діву Хрисородицею, а не Богородицею?

Тому, що, як він думав, що “Марія не народила Божество”.

 * Що зумовило скликання в 431 році в Ефесі 3-го Вселенського Собору?
Народні заворушення, пов’язані з терміном “Богородиця” (народ не хотів відмовлятися від цього освяченого традицією іменування Святої Діви), а також гостра критика несторіанства святим Кирилом Олександрійським.

 * Як говорив, про Христа, Ефеський собор?
Переважно в термінології святителя Кирила, який говорив не про “дотикання”, а про “з’єднання” двох природ у Христі. У втіленні Бог присвоїв Собі людську природу, залишившись при цьому Тим, Ким був: тобто, будучи довершеним і все цілим Богом, Він став повноцінною людиною.

 * З чиїми іменами пов’язана нова хвиля христологічних дискусій середини 5-го сторіччя?

Діоскора, , наступника Кирила на Олександрійській кафедрі, і столичного архімандрита Євтихія.

 * Про що вони говорили?
Про повне “злиття” Божества і людства в “одну природу Бога Слова втілену”.

 * Як висловлювалися прихильники Діоскора?
“Бог помер на хресті”.

 * Що цим заперечувалось?
Можливість говорити про деякі дії Христа як про дії людини.

 * Яке розуміння було у Євтихія?

“Сповідую, що Господь наш складався із двох природ до з’єднання, а після з’єднання сповідую одну природу”.

 * Яке вчення було прийнято на 4-му Вселенському Соборі, скликаного у 451 році в Халкідоні?
“Одна іпостась Бога Слова в двох природах – божественній і людській”.

 * На що вказується у догматичній постанові Собору?
На те, що Христос єдиносущний Отцеві Божеством і єдиносущний нам людством, а також, що дві природи у Христі поєднанні “незлитно, незмінно, нероздільно, нерозлучно”.

 * Що показують ці відточені формулювання?

Якої гостроти і пильності досягла богословська думка Східної Церкви в 5-му столітті, і разом з тим – з якою обережністю користувалися Отці термінами та формулами, намагаючись “висловити невимовне”.

 * Що говорять всі чотири терміни?
Про з’єднання природ.

 Що показано суфіксом “не”?
Те, що з’єднання двох природ у Христі є таємницею, яка перевершує розум, і жодне слово не в змозі описати її.

 * Що показано з точністю?
Лише, як не поєднані природи.

 * Для чого?
Щоб уникнути єресей, які зливають, змішують, розділяють їх.

 * Що залишається прихованим для людського розуму?

Спосіб з’єднання

* Як Іісус Христос описаний в Євангелії?
Як реальна особа, якій притаманні всі властивості пересічної людини.

 * При якій умові пізнається нами Христос – живий та реальний?
Коли приймаємо все Євангеліє до останньої букви як одкровення Божественної істини.

 * Чим не осягається Євангеліє?
Людським розумом.

 * Перед яким вибором ставить Євангеліє людський розум?
Або змиритися, піддаючись вірі і над розумному одкровенню Божества, або… закрити книгу, тому що вона суперечить “здоровому глузду”.

 * Про що читаємо у першому розділі в Євангелії від Матфея?
Про народження Христа від Діви без участі чоловіка.

 * А у першому розділі від Марка?
Про спокусу Христа в пустелі і зустріч Його з дияволом.

 * А від Луки?
Про явлення архангела і Благовіщення.

 * А від Іоанна?

Про те, що Слово Боже є істинним Богом, і що Воно стало плоттю.

 * Чим позначені всі дії Христа – Людини?

Печатью Божественності.

 * Що розуміється під “богонатхненністю” священних книг?
Спільна творчість людей і Святого Духа – їх співпраця.

 * Що існує між чотирма євангелістами?
Відомі розбіжності в деталях.

 * Про що це свідчить?
Не про суперечність між ними, а про їхню єдність.

 * Що сказали б, коли б описувані факти були б тотожними?
Те, що вони списали один у одного.

 * Як описують очевидці?
Факт подається з точки зору того чи іншого конкретного автора.

* Чим була епоха Старого Завіту?
Часом очікування Месії-Іскупителя.

 * В чому – Божественний задум. про людину?
Довести її до обожнення.

 * Що повинен був зробити Спаситель?
Примирити людину з Богом.

 * Що Бог сповістив дияволу, у мить вигнання Адама і Єви з раю?
“… Ворожнечу покладу між тобою і між жоною, і між сіменем твоїм і сіменем її, воно вражатиме тебе в голову; а ти будеш жалити його в п’яту” (Бут.3:15).

 * На що вказує слово “сім’я”?
На конкретну особу.

 * Що вона зробить?
Вразить диявола в голову.

 * Яку обітницю Бога Аврааму розуміють в цьому ж контексті?
“І благословляться в сімені твоєму всі народи землі” (Бут. 22:18).

* Що сказав Яків, благословляючи своїх синів, перед тим як померти?
     Про Примирителя, Який походитиме з коліна Іудиного: “Не відійде скіпетр від Іуди… доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів” (Бут. 49:10).

 * Що говорить другий псалом пророка Давида?
“Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Помазаника Його… Господь сказав Мені: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе” (Пс. 2:2,7).

 * В якій книзі Біблії багато пророцтв про Месію?
Пророка Ісаії.

 * Як він говорить про народження Месії від Діви?
“Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає з нами Бог” (Іс. 7:14).

 * Як називають пророка Ісайю?
“Старозавітнім Євангелістом”.

 * Як пророк Ісайя говорить про Христа?
З такою силою і таким реалізмом, як може говорити тільки людина, що бачила Христа.

 * Ким були пророки?
Свідками Христа до Його пришестя.

 * Хто їм відкривав майбутнє?
Святий Дух.

 * Хто, з пророків, засвідчив про Христа?
Іоанн Хреститель.

 * Що відбулось в особі Іоанна Хрестителя?
Зустріч Старого Завіту із Новим.

 * Що було в роки, які безпосередньо передували народженню Христа?
Очікування Месії.

 * Що говорить в. Євангелії проста жінка-самарянка?
“Знаю, що прийде Месія, тобто Христос; коли Він прийде. то сповістить нам усе” (Ін.4:25).

* Якою мрією жили язичники?
Про “злотий вік”.

 * Про що сповістив римський поет Вергілій (1-е ст. до Р.Х.) у с четвертій еклозі
своєї “Енеїді”?
Про таємниче Немовля, народження Якого означає початок нової благословенної ери спасіння.

* Чим згрішили Адам і Єва?
Гордістю і непослухом.

 * А їхній син, Каїн?
Братовбивством.

 * Що принесли людству нащадки Каїна?
Містобудування, скотарство, музичне мистецтво і, висловлюючись сучасною мовою, “виробництво знарядь праці”.

 * Чим це все стало?
Певним сурогатом втраченого райського блаженства.

 * Якими словами роз’яснює апостол Павло наслідки гріхопадіння Адама?

“Як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили” (Рим. 5:12).

 * Чого не позбавлений жоден з нащадків Адама?
Спадкової схильності до гріха.

 * Яке відчуття було у старозавітних людей?

Своєї природженої вини перед Богом: “Ось я в беззаконні зачатий, і в гріхах  породила мене мати моя” (Пс. 50:7).

 * В що вони вірили?
В те, що Бог “карає дітей за провину батьків до третього і четвертого покоління” (Вих. 20:5) – не безневинних дітей, а тих, чия особиста гріховність корінилася в провині їх предків.

 * Що виходить з раціоналістичної точки зору?
Те, що покарання всього людства за гріх Адама є несправедливістю.

 * Де розкривається вчення про відповідальність людства за гріх Адама?
В вітлі Божественного Отдкровення і осмислюється в поєднанні з догматом про іскуплення людини Новим Адамом – Христом.

 * Як про це написав апостол Павло?
“Як через злочин одного – всім людям осудження, так виправданням одного – всім людям виправдання життя. Бо як через непослух однієї людини стали всі грішниками, так і послухом одного стануть праведними… щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим” (Рим. 5:18-19, 21).

* Як починається біблійна розповідь про гріхопадіння перших людей?
“Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог” (Бут.3:1).

* Хто був в образі змія?
Той самий “великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушує увесь Всесвіт”, про якого йдеться в Одкровенні Іоанна Богослова (Апок. 12:9) і який колись був Світоносцем (Люцифером), але відпав від любові Божої і став ворогом всякого добра.

 * Як скористався диявол змієм?
Як знаряддям.

 * Чим спокусив диявол людину?
Надією ” на обожнення”, як висловився преподобний Іоанн Дамаскін.

 * Чому людина не розпізнала обману?
Тому, що прагнення до обожнення було закладене в неї Творцем.

 * Що є ознакою крайньої гордості?
Прагнення стати рівним Богові, всупереч Йому.

 * Що допомагає нам біблійна розповідь про гріхопадіння?
Зрозуміти всю трагічну історію людства і його теперішній стан, оскільки показує, ким ми були і чим стали.

 * Чо́му людина дала перевагу?
Не Божественній заповіді, а диявольському обману.

 * Що людство повторює з покоління в покоління?
Помилку Адама.

 * Чим воно спокушується?
Оманливими цінностями.

 * А що забуває?
Істинні – віру в Бога і вірність Йому.

 * Завдяки чому гріх перших людей став можливим?
Свободі волі, якою вони володіли.

 * Чим є свобода?
Великим даром, що робить людину образом Творця.

 * Що закладено в свободі?
Можливість відпасти від Бога.

* В чому людина цілком вільна?

Визначити себе негативно стосовно Бога – аж до конфлікту із Ним.

 * Чого Бог не захотів?
Насильницьким  чином запобігти гріху.

 * Чого не міг диявол?
Примусити людину до зла.

 * Чому людина є сама винуватцем гріхопадіння?
Тому, що зле використала даровану їй свободу.

 * У чому полягав гріх першої людини?
Блаженний Августин бачить його в непослуху: “Не може бути, щоб власна воля не обвалилася на людину великим тягарем падіння, якщо вона зрозуміло віддає перевагу вищій волі. Цього людина й зазнала, порушивши заповідь Божу, і через цей досвід відчула відмінність між… добром послуху і злом непослуху”.

 * А що говорять, по цьому поводу, більшість древньоцерковних письменників?

Те, що Адам згрішив внаслідок гордості.

 * Як про це пише преподобний Іоанн Ліствичник?
“Де відбулося гріхопадіння, там раніше поселилася гордість. Покарання гордому – падіння, а досадник – демон… Через одну цю пристрасть дехто (диявол) спав  з неба”.

 * А як про це говорить преподобний Симеон Новий Богослов?
“Еосфор, а слідом за ним Адам, один будучи ангелом, а інший – людиною, вийшли зі свого єства і, розгордившись перед Творцем своїм, самі захотіли стати богами”.

 * Чи є гордість?
Стіною між людиною й Богом.

 * Що є корінням гордості?
Егоцентризм, зверненість на себе, самолюбивість, само жадання.

 * Як проходить гріхопадіння?
До гріхопадіння єдиним об’єктом любові людини був Бог; та ось з’явилася цінність поза Богом – дерево “добрим для споживання, приємним для очей і жаданим” (Бут. 3:6) – і вся ієрархія цінностей розвалилася: на першому місці постає моє “я”, на другому – предмет мого пожадання. Для Бога місця не залишається: Він забутий, вигнаний із мого життя.

 * Що плід дав людині?

Не додав щастя; навпаки, людина раптом відчула свою оголеність: їй стало соромно, і вона намагається сховатися від Бога.

 * Що означає відчуття власної наготи?
Втрату того Божественного покриваючого світлоносного одягу, який захищаі людину від “пізнання зла”.

 * Яке було перше відчуття людини, після гріхопадіння?
Пекуче відчуття сорому за власну срамоту.

 * А друге…?

Бажання сховатися від Бога.

 * Що воно показує?
Те, що людина втратила поняття про всюдисущність (всюди присутність) Божу і шукає якесь місце, де Бога немає.

 * Чим людина могла повернути собі колишню гідність?
Покаянням.

 * Що робить Бог?
Виходить “на пошук” людини, що впала в гріх: Він ходить між деревами раю і мовби шукає її, питаючи “де ти”? (Бут. 3:9).

 * Що вбачаємо у цьому ходіння Бога раєм?
Смирення Христа.

 * Де воно відкривається?
В Новому Завіті, смирення, з якм Бог виходить шукати вівцю, що заблукала.

 * На що Бог сподівався?
На покаяння Адама.

 * Що міститься в питанні Бога?
Заклик до покаяння.

 * При якій умові Адам був би пробачений?
Коли б сказав: “я согрішив”.

 * Що виявляє Адам?

Самовиправдання, звинувачуючи у всьому дружину: “Жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв” (Бут. 3:12).

 * Що, з цього, виходить?
Те, що –Ти (Боже) дав жінку, Ти й винний…

 * А як поступає жінка?
Вона у всьому звинувачує змія.

 * В який стан перейшла людина, згрішивши?
У протиприродній. (авва Дорофей)

 * Яким став дух людини?
Душевним, пристрасним.

 * А душа?

Потрапила під владу тілесних інстинктів.

 * А тіло?
Втратило первинну легкість і перетворилося на важку гріховну плоть.

 * Якою стала людина після гріхопадіння?
“Глухою, сліпою, голою, не чутливою по відношенню тих (благ), від яких відпала, а крім того, стала смертною, тлінною і приземленою”, “замість божественного і нетлінного знання вона увібрала плотське знання, бо осліпнувши очима душі… вона прозріла тілесними очима” (преподобний Симеон Новий Богослов).

 * Що увійшло у життя людини?
Хвороби, страждання і скорботи.

 * Чому вона стала смертною?
  Втратила можливість куштувати з дерева життя.

 * Що стало з природою?
Стала ворогувати проти людини.

 * Що робили Адам і Єва, опинившись поза раєм?
Плакали.

 * Скільки вони плакали?
Все своє життя.

 * Коли Церква згадує Адамове вигнання?
Напередодні Великого посту.

 * Які слова співають на . на тому богослужінні?
“Адам був вигнаний з раю через поживу; тому, сидячи проти нього, він ридав, взиваючи зворушливим голосом: горе мені! як постраждав я, бідний! я переступив одну заповідь Владики і позбувся усіх благ! О раю святіший, насаждений для мене… я вже не насолоджуватимуся твоєю принадою і вже не побачу Господа Бога мого і Творця, бо піду у землю, з якої був взятий”

* Яке вчення поставляє християнство матеріалістичному уявленню про ранні стадії розвитку людства, що люди були подібні до звірів і вели примітивний образ життя, не знаючи Бога і не маючи жодної уяви про мораль?
Про блаженство перших людей у раю і про подальше їх гріхопадіння і вигнання з раю.

 * Що збереглось в міфології багатьох народів?
Перекази про первісне блаженство людей і їхнє подальше падіння.

 * Що означає грецьке слово “міфос”?
Розповідь, історію, переказ, притчу, переважно оповідь про богів та героїв, тобто про доісторичне минуле людства.

 * Що є міф по О. Лосєву?
“Саме життя”, “саме буття, сама реальність”, тобто справжня історія, але виражена в словах та символах.

 * Яка – мова міфу?
Мова символів: правдива історія, стаючи міфом, зодягається в слова й образи, що мають символічне значення.

 * Що зберігається у бідь-якій міфології?

Частка правди.

 * Що цим пояснюється?
Подібності між різними міфологіями.

 * Чим відрізняється біблійна оповідь від усіх давніх міфів?
Тим, що вона належить богообраному народові – єдиному, який зберігав істинну віру.

 * Що не проникло в цю оповідь?
Спотворення.

 * Як збереглось передання?
Неушкодженим.

 * Як приймає Церква все, що написане в Біблії?

Як богооткровенну істину, тобто істину, відкриту Самим Богом через Своїх обранців, – учителів, апостолів, пророків.

 * Чому , в цій оповіді, кожне слово, кожен образ вимагають тлумачення?
Тому, що написана символічною мовою.

 * Що розуміємо під “небом й землею”?
Те, що це символ чогось значнішого, аніж астрономічне небо і земля, куля.

 * А “змій”, який був “хитріший за всіх польових звірів”?
Це не звичайна змія, а якась сила зла, що увійшла до неї.

 * Як можна визначити ти біблійну повість?
Як символічну розповідь про справжні події.

 * Куди Бог ввів створену людину?
До раю – саду.

* Де Він його насадив?
“… в Едемі, на сході” (Бут. 2:8).

 * Яке було життя людини?
В повній гармонії з природою: вона розуміла мову звірів, і вони слухались її; всі стихії корилися їй як цареві.

 * Що мав Адам на лиці?
“Сяючу славу”.

 * Кому він був другом?
Богу.

 * Для чого Бог привів до нього звірів?
“Щоб бачити, як він назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, таким і було ім’я їй” (Бут. 2:19).

 * Що пізнає Адам, даючи імена звірям і птахам?
Смисл, сокровенний логос кожної живої істоти.

 * Що таке ім’я?

Це більше, аніж просто символ чи умовне позначення тієї чи іншої істоти.

 * Що творив Адам?
Імена всьому живому.

 * Чому Бог ввів людину в світ як священика видимого творіння?
Бо вона одна була здатна словесно прославляти Його і благословляти.

 * В чому – сенс і виправдання буття людини?
Приносити “жертву хваління”. У цій непереривній євхаристій ній (благодарственній) жертві.

 * Що є, в цій жертві?
Блаженство.

 * Що делегує людину на це первосвященницьке служіння?
Небо, земля, море, поля і гори, птахи і звірі – все творіння.

 * Що Бог дозволяє людині?
Куштувати зі всіх дерев у раю, зокрема з древа життя, що дарує безсмертя.

 * А що заборонив?
Куштувати з древа пізнання і зла.

 * Що означає “пізнати зло”?
Долучитися до зла і відпасти від блаженства і безсмертя.

 * Яке було надане людині право?
Вибору між добром і злом.

 * Що Бог підказував?
Яким повинен бути вибір.

 * Про що Бог попереджував?
Про наслідки гріхопадіння.

 * Що стає з людиною, котра вибирає зло?
Відділяється від життя і “смертю вмирає”.

 * А яка вибирає добро?
Підноситься до досконалості і досягає найвищої цілі свого існування.

 * Яка – ціль життя?
“Обо́ження” (феосіс).

 * Що значить – обожнення?
Уподібнення Богові наскільки можливо і єднання з Ним.

 * Як апостол Павло називає це єднання з Богом?
“Усиновленням” Богові (Рим. 8:15).

 * А апостол Петро?

“Причастям Божого єства” (2 Пет. 1:4).

 * Чим є єднання з Богом?
Життям з Богом і в Богові, коли особистість людини не знакає, а залишається сама собою, долучаючись до повноти любові Божественної.

* Про що знали всі стародавні релігії?
Про те, що в людині є не тільки матеріальне, але й духовне начало.

 * Як зображається матерія в дуалістичних релігіях?
Одвічно злою і ворожою людині.

 * Кого вважали маніхеї творцем матеріального світу?
Сатану.

 * Як говорилось, про тіло, в античній філософії?

Тіло – в’язниця, в якій ув’язнена душа, або могила, в яку вона похована.

 * Чим є всяке розумне буття?
Безсмертним.

 * Чому суперечить вчення про те, що людина на землі терпить покарання за свої гріхи в минулих життях?

Поняттю про благість Божу.

 * Коли немає сенсу в покаранні?
Якщо людина не знає, за що вона терпить.

 * Що називається людиною?
Істота, що складається з тіла і душі.

 * Що залишається в душі, після виходу її з тіла?
Певні ознаки єдності (впізнали багатий і Лазар одне одного).

 * Що прийме душа під час оновлення?
Тіло, яке в ній ніби відбивалось, після виходу з нього.

 * Що підкреслювали Отці Церкви, говорячи про тіло й матерію взагалі?

Їх Божественне походження.

 * Як про це висловився преподобний Іоанн Дамаскін?
“Я сповідую, що матерія є творінням Божим і вона прекрасна. Я не поклоняюся матерії, а поклоняюся Творцеві матерії, що задля мене став матеріальним… і звершив через матерію моє спасіння”.

 * Для яких єретиків було презирство до гребування плоттю?
Гностиків, монтажистів, манихеїв.

 * Що, про тіло, засвідчив святитель Іоанн Златоуст?
“… Якщо хочеш знати, Яким Бог створив наше тіло спочатку, підемо в рай і поглянемо на первозданну людину”.

* Що мається на увазі, коли говориться про “умертвіння плоті”?
Умертвіння гріховних уподобань і “плотської похоті”, а не зневажання тіла як такого.

 * В чому полягає християнський ідеал?
Щоб очистити плоть і звільнити від наслідків гріхопадіння, повернути до первинної чистоти.

 * Яким терміном позначається духовне начало в людині?
“Душа” (псіхе).

 * Як часто говориться про душу , в псалмах Давида?
Як про внутрішнє нематеріальне начало в людині: “Тебе жадає душа моя, за Тобою тужить плоть моя” (Пс. 62:2).

 * Яке визначення душі дав святитель Афанасій Великий?
“Душа є сущністю розумною, безтілесною, безпристрасною, безсмертною”.

 * Яке доповнення дав святитель Григорій Ніський?
“Душа є сущністю народженою, сущністю живою, розумною, такою, що привносить собою в органічне і плотське тіло життєву силу”.

 * Що означає – сущність душі?
Має самостійне існування.

 * Як називається, в людині, вище духовне начало?

“Духом” а бо “умом”.

 * Чим володіє ум?
Здатністю осягати сенс речей, проникати в їх суть.

 * Як, про ум, говорить святий Антоній Великий?
“Ум усе бачить, навіть те, що на небі (тобто в духовному світі), і ніщо не затьмарює його, окрім гріха”.

 * Що може людина через ум?
Доторкнутися до Бога, молитися Йому; умом чує вона і “відповідь” Бога на свою молитву.

 * Як ум називає святитель Григорій Палама?
“Часткою Божества”.

 * Що він цим підкреслює?
Його неземне походження.

 * Що таке людина в сприйнятті атеїста?
Це мавпа, тільки з розвиненішими здібностями.

 * Що таке людина в сприйнятті будиста?
Одне з перевтілень душі, яка до свого вселення в тіло людини могла існувати в тілі собаки чи свині і після смерті людського тіла може знов опинитися в тілі тварин.

 * Що тут зовсім відсутнє?
Поняття “особистості” як сукупності душі й тіла, поєднаних нерозлучно.

 * Що є людина в християнстві?

Це особистість, персона, сотворена за образом Божим, тобто є іконою Творця (гр.. ікон означає “образ”).

 * Де стоїть людина ща своєю гідністю?
Не нижче від ангелів.

 * Як про це говорить пророк Давид?
“… Що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшься ним? Ти створив його мало чим меншим за Ангелів: славою і честю увінчав його; поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його” (Пс. 8:5-7).

* Чому Бог сотворив чоловіка і жінку, дві особи?
Тому, що самотня егоцентрична монада не здібна до любові.

 * Що є синтезом людського подружжя?
Народження дитини.

 * Що є відображенням триіпостасної Божественної любові?
Повноцінна сім’я – чоловік, дружина й дитина.

 * Яке дав Бог людям повеління?
“плодіться і розмножуйтеся” (Бут. 1:28).

 * Чим підкреслюється єдність єства всього роду людського?
Чергуванням однини і множини, коли мова йде про людину (“створив її” – “створив їх”).

 * “Бог одночасно є однією Природою і трьома Іпостасями; людина одночасно є однією природою і безліччю іпостасей; Бог єдиносущний і триіпостасний; людина єдиносущна і багатоіпостасна”.

 * Що говорив Платон, про створення людини?
“Бог “карбував” живі істоти “відповідно до природи першообразу”.

 * А Філон Олександрійській?

Називав людину “створеною за образом ідеального Першообразу”.

 * Як по-грецькому буде слово “Образ”?
“Ікон” – звідси “ікона”.

 * Що означає “ікона”?
“Портрет” або “зображення”, тобто щось створене за зразком (протоіпос – “первообраз, прототип” і таке, що подібне до зразка, хоча й не тожне останньому за природою.

 * В чому бачили, деякі Отці й учителі Церкви, риси образу Божого?
В розумно-духовній природі людини як “істоти розумної” (грец. зоон логікон).

 * Що, по словам святителя Василія Великого, дають досконалість нашій природі?
Розум і слово.

 * Чи є тіло людини образом Божим?
Ні, Бог є Дух, і образ Божий повинен бути духовним.

 * В чому вбачають образ Божий в людині?
У вільній його волі і в її здатності до вибору.

 * До чого Бог не хоче примушувати людину?
Ані до добра, ані до зла.

 * Чого чекає від людини?
Не просто сліпої покори, а взаємної любові.

 * Через що людина може уподібнитися Богові?
Через любов до Нього.

 * Що говорять безсмертя людини, її панівне становище в природі, а також

про властиве їй прагнення до добра?
Те, що вона має риси образу Божого.

 * Як називає людину Татіан?
“Образом безсмертя Божого”.

 * Як Бог створив душу, зі слів преподобного Макарія Єгипетського?

“За образом добродіяння Духа, вклавши в неї закон добродіянь, розсудливості, знання, благорозумність, віру, любов та інші чесноти, за образом Духа”.

 * Чим є здатність людини до творчості?
Відображенням творчої здатності самого Творця.

 * Як говорить Іісус Христос про Бога, як про “працівника”?
“Отець Мій донині робить і Я роблю” (Ін. 5:17).

 * Що було заповідано людині?
“Обробляти” рай (Бут. 2:15), тобто трудитися в ньому, піклуватися про нього.

 * Для чого людина потребує використання своїх творчих здібностей?
Для уподібнення Богові.

 * Що, в людині, є “образом” Божим?
Те, що спочатку вкладене Творцем.

 * А подоба?
Те, чого належить досягти в результаті добродійного життя.

 * Що означає вираз “за образом”?
Розумне і обдароване вільною волею.

* Чим є людина, в творчому процесі трьох Осіб Божественної Тройці?
Вінцем творіння.

 * Що було перед створенням людини?
Рада: “Створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою” (Бут. 1:26).

 * Для чого була потрібна “Предвічна рада” Трьох?
Не тільки тому, що людина народжується як істота вища, наділена розумом і волею, панівна над усім видимим світом, але й тому, що вона, будучи абсолютно вільною і незалежною від Бога, порушить заповідь, відпаде від райського блаженства, і знадобиться хресна жертва Сина Божого, щоб відкрити їй шлях назад, до Бога.

 * Що Бог бачив, маючи намір створити людину?
Її подальшу долю.

 * Як Він бачить майбутнє?
Як сьогодення.

 * Чим не є передбачення Боже?
Жеребом, що визначає долю людини.

 * Чого Адамові не було “на роду написано”?

Согрішити.

 * Від чого останнє залежало?
Від його вільної волі.

 * Від чого не звільняє нас Боже передбачення?
Від відповідальності за гріх.

 * Наскільки велике милосердя Боже?
Настільки, що він виявляє готовність принести в Жертву Самого Себе, щоб відкупити людство від наслідків гріха.

 * З чого створив Бог людину?
З пороху земного, тобто з матерії.

 * З якого моменту людина стала душею живою?
Коли Бог вдихнув у лице її дихання життя.

 * Що людина отримує?
Певне Божественне начало, запоруку свого доручення до Божественного буття.

 * Як про створення людини говорить Анастасій Синаїт?
“Сотворивши Адама за образом і подобою Своєю, Бог вдихнув у нього благодать, просвітлення і промінь Всесвятого Духа”.

 * Ким є людина у створеному світі?
“Напівбогом”.

 * Як святі Отці називають людину?
“Посередником” між видимим і невидимим світом, “сумішшю” обох світів.

 * Як вони ще, слідом за античними філософами, її називають?
Мікрокосмосом – малим світом, малим космосом, що об’єднує в собі всю сукупність створеного буття.

 * До чого покликана людина?
Стати богом.

 * Ким є людина, в своєму потенціалі?
Боголюдиною.