* Які є два засоби відрізняти добрі вчинки від злих?
Закон Божий внутрішній, або голос совісті, і закон Божий зовнішній, або заповіді.
* Що є сумління або совість?
Особливий внутрішній голос.
* Про що він свідчить перед свідомістю людини?
Що є добро і що є зло; що – чесне, справедливе, благородне, а що – нечесне, несправедливе, ганебне.
* Чим нагороджує сумління за добрі вчинки?
Внутрішнім миром і спокоєм душі.
* А за лихі?
Карає неспокоєм і хвилюваннями.
* Якими вони іноді бувають?
Надзвичайно тяжкими.
* Що говорить про існування цього закону?
Наша свідомість.
* Що відчуваємо, заглиблюючись у самих Себе?
Внутрішній голос.
* Що він наказує?
Одне робити, а другого не чинити.
* Чого не можна зробити з цим законом?
Стерти або заглушити його.
* Чого не можуть не відчувати всі люди?
Різниці між добром і злом.
* Як про це свідчить Святе Письмо?
“Язичники, що не мають закону, вони самі собі закон; вони показують, що справа закону написана в них у серцях, як свідчить їх сумління та їхні думки, що осуджують, виправдують одна одну” (Рим. 2, 14-15).
* До чого кличе сумління людину?
До порядку, до рівноваги, коли вона порушує моральні норми, або підносить
голосний протест, коли ми хочемо ним зловживати або його заглушити.
* Чого не дозволяють порушувати душа і совість?
Порушувати своїх прав.
* Чого не дають?
Ані викреслити, ані затерти.
* Що означало б бажати позбутися сумління, не зважати на нього?
Перестати бути людиною, забути про самого себе.
* Що питало сумління Адама і Каїна?
“Де ти? Що зробив?”
* Що прокинулось в їх душах?
Страх.
* Що вони ясно побачили?
Свою провину.
* Чому грішник не може позбутися сумління?
Воно має незліченні способи виказати гріхи.
* Що чує в собі віруючий, вчинивши гріх?
Голос Божий.
* Як він озивається в душі?
Тихо, смиренно.
* Чим відбиваються, в нашій совісті, заповіді Бога?
Докорами.
* Що пізнаємо?
Силу й справедливість Божу.
* Як вона відчувається?
Тим докладніше, чим далі хотіли д від голосу Його віддалитися і втекти.
* Що є щастям для грішника?
Відчуття каяття.
* Що це є ?
Знаком того, що Господь хоче вилікувати його.
* Що, для нього, можливе?
Рятунок.
* Які бувають випадки з сумлінням?
Коли воно замовкає, спить непробудно, відвертається від милосердя Божого.
* З чим може грішна людина відійти у вічність?
З мукою совісті.
* Чого не може замінити докір сумління?
Покаяння і жалю за вчинені гріхи.
* Що може полегшити стан грішника?
Добровільна жертва і покута з власної волі.
* Що може оживити серце, занечищене гріхом?
Щирий жаль за вчинений гріх.
* Що побачив батько в очах блудного сина?
Щирий жаль.
* Що хоче бачити Господь в нас?
Такий осуд гріха.
* Що є великою радістю для Отця нашого Небесного?
Розуміння наших помилок.
* Яке почуття народжується при сповіді?
Спокій сумління.
* Чим є 50-й псалом?
Зразком спасенної перестороги і взірцем щирого розкаяння та покірної молитви.
* Коли він був написаний псалмопівцем Давидом?
Тоді, коли пророк Нафан сказав йому про гнів Божий за гріх з Вірсавією і
про смерть Урії (2 Цар. 12, 9-13).
* Як поступив Давид?
Визнав свій гріх і просив у Бога прощення й нової сили для богоугодного
життя.
* Яку він має надію?
Що Бог вислухає його.
* Що обіцяє?
Старатися про навернення грішників.
* Що запевнює?
Те, що свою вдячність Богові доведе не принесенням жертов, а покорою і
щирою скрухою (покутою – розкаянням) (Пс. 50, 15-19).
* Що просить Давид, для всії вірних?
Ласки Божої, щоб була можливість приносити Богові правдиві і приємні жертви (20-21).
* Чому падіння Давида може перейняти страхом кожного християнина?
Бо воно свідчить про схильність до гріха.
* Що знайде, в цьому псалмі, для себе, найбільший грішник?
Повчання, пораду та втіху.
* Чим став п’ятдесятий псалом для грішників старозавітної Церкви?
Покаянною молитвою.

“Православний вісник”, 1983, № 4.