Наш настоятель

 

 

Духовенство Ковельського благочиння щиро вітає свого колегу і собрата протоієрея Олександра Ничипорука з шестидесятим Днем Народження!

 

Отець Олександр відомий і шанований далеко за межами Ковеля духовний пастир. Його великий життєвий і священицький досвід, весела вдача, простота в спілкуванні, готовність відкликнутися на біль і страждання кожного потребуючого — відкликнулися заслуженим авторитетом серед людей.

Народився ювіляр 29 грудня 1951 року у тюремній камері слідчого ізолятора Рівного — матір Надію ув’язнили за хибним звинуваченням. Розділивши з мамою страждання у сталінських таборах, Сашко побачив свого батька Іону тільки у 1956 році. Після звільнення, проживав з батьками у селі Даничів, Корецького району. Там пішов у школу.

Служба у лавах радянської армії, нелегка праця на цегельному заводі, лісоповалі у Вологодській області, м’ясокомбінаті у Рівному —  Олександр пізнав життя та проблеми простого трудового народу не з партійних газет, а з власного, часом гіркого, досвіду. Невідомо, як би далі складася життєва стежина, але матір нагадала вже дорослому сину про свою обітницю у в’язниці — якщо народиться хлопчик, присвятити його Богові.

Знайомство з життям і подвигом насельників Псково-Печерського монастиря стали для Олександра порогом, за котрим почався шлях до майбутнього пастирства.  З 1974 по 1978 роки він навчається у Московській духовній семінарії, одружується з майбутньою матушкою Зинаїдою Михайлівною, приймає священство і стає настоятелем храму у селі, де виріс — Даничеві. Через десять місяців, молодого священика призначють на приходське служіння у село Білогородку, Дубнівського району. А з 1983 року і до сьогодні, протоієрей Олександр є настоятелем храму Архістратига Божого Михаїла, що у Ковелі.

Жертовність і самовідданність у священицькому служінні стали добрим прикладом і вірним орієнтиром для дітей отця Олексндра — усі пятеро вони нерозривно пов’язують своє життя з Церквою.

Священноначалля Церкви високо оцінює пастирський труд отця Олександра. Він, митрофорний протоієрей — удостоєний усіх священицьких нагород — аж до права служіння Літургії з відкритими Царськими Вратами, а ще має ряд церковних орденів та грамот. Проте головна нагорода, це любов пастви і віра у вічність со Христом.